“Я – Вероніка, донька Равенни…”

Related posts:

1. “Недавно вранці, над Тибром…” Недавно вранці, над Тибром, Поблизу Старого Лука, Трапив мене повний погляд Оксамитових очей. Тепер я його впізнала З канви напутної […]...
2. ДОНЬКА БЕЗ ІМЕНИ Пролог Душею злинувши увиш, Під попелищем ти лежиш Без гробика і без хреста. А я верстаю чужину, А я терни […]...
3. “Інколи серед сліз і гіркоти…” Інколи серед сліз і гіркоти Я таки мушу всміхнутися, Що Вероніка вчила моралі Кардинала. Гірко довелося Платити за ту науку: […]...
4. Тиша під бурю тиша під бурю всі дерева затримали віддих здалека мечі блискавиць громів глухі барабани і раптом вітер огир скажений збиває копитами […]...
5. ВЕСНЯНЕ Прекрасна пора травнева, Коли у цвіту дерева – Черешні рясні, каштани… Птахи вже звили гнізда, Пісню чуть гармоніста… Скоро вже […]...
6. ЛИСТ У соняшних плямах Різдво відпливає На кризі йорданських рік. Тремтячі новини На крильцях пом’ятих Нового метелика. Я знаю: далеко Сонця […]...
7. “Ти спиш прекрасна, як сама Даліла…” Ти спиш прекрасна, як сама Даліла, А я дивлюсь – й кудись зникає сон. Зима вже з гір далеких прилетіла […]...
8. ДВА СЕРЦЯ У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, […]...
9. КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сповідального гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
10. КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сподіваного гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
11. “Відцвітають роки пелюстками жоржин…” Відцвітають роки пелюстками жоржин Над дівочими лицями наших дружин, І сипнуть від очей промінцями морщин, Що в них гріються з […]...
12. “Гурби-журби… Щось тут на горбах…” Гурби-журби… Щось тут на горбах Наче прокляте, наче закляте. Це безлюддя, ні жодної хати, Мовчазна віковічна тужба. І доріжина ця […]...
13. ЕПІГРАМА НА ОЛЮ КУШНІР Прекрасна Донно, не зважайте на милі усмішки й слова, бо шлях наліво завжди знайде його шоферська голова....
14. ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
15. Taxco Час затримався тут в пів дороги, задихнувся і впав на горі. Переїздить з обличчям убогим темношкірий Христос на ослі. А […]...
16. ДАХИ Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість […]...
17. 4 Все на світі з пластика скоро буде, Навіть у собаки в садку халабуда, Навіть в азіатськім храмі Будда, Навіть серце […]...
18. Я ЗНАЮ: Я ЗАГИНУ У дахів іржавім колоссю Никає місяць кривавий, Удосвіта серп укосить Молоду зів’ялу отаву. Яке ще сонце глибоке. Як виють собаки […]...
19. “Кому не мріялось, що є незнана Муза…” Кому не мріялось, що є незнана Муза – Прекрасна дівчина, привітна і струнка, Яка в минулому з’являтися уміла Поетам радості […]...
20. “По зелених маршрутах весни…” По зелених маршрутах весни повернулись лелеки в негоду і на крилах своїх принесли запах сонця і талого льоду. Їм не […]...
21. ЛЬВІВСЬКІ ГОЛУБИ Тінь чорна стрімко падає униз – то білий голуб так злітає вгору. Проспект пташиний, сонячний карниз вінчає строгі лінії собору. […]...
22. “…Ах, господи! Ах, как она прекрасна!..” “…Ах, господи! Ах, как она прекрасна! Боже! Она пугающе прекрасна! О творец: Как персик бархатный с улыбкой земляники Уста – […]...
23. РАНОК Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла, покотилось бляхою дахів. Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла піснею возів прогомонів. Знову […]...
24. “Дівочих непорочних ліній…” Дівочих непорочних ліній Довершеність – літак і лук. Вона прийшла у день осінній, Вся повна чародійних мук. На грудях, на […]...
25. ТРІЙНЯТКА Любу доню по секрету просвіщає мати: – Ти вагітна, отже, книги перестань читати. Узяла “Трьох мушкетерів”, всюди з ними ходиш. […]...
26. ЛИСТІВКА З ІТАЛІЙСЬКИМ КРАЄВИДОМ ДЛЯ ІЗДРИКА Італія, прекрасна Італія… Дольче і Габбана смалять там кабана, А Джанфранко Ферре своє шмаття пере. Джіованні Версаче там на конику […]...
27. Сади будинків – цегляний едем Сади будинків – цегляний едем, де лагідно мовчать скульптурні звірі, де ранні позивні тремтять в ефірі,- ми їх на мову […]...
28. І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...
29. ЛЯГТИ ГОРІЗНАЧ У ТРАВУ Я не один – в сусідстві мурашви – уплетений в густе ткання трави: вбираю неба глибочінь ув очі, сухий ручай […]...
30. КАТ кажуть що кат працює тепер без фрака і навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) він одягнутий […]...
31. Зі збірки “ВЕЛИКА ГАРМОНІЯ” MODE MORTE IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, я маю досить, досить сили, щоб не боятись навіть і […]...
32. “О, не взискуй гіркого меду слави…” О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних […]...
33. “Люблю я свист паровоза…” Люблю я свист паровоза, Але задля цього свисту Не жертвую співом птичим. Хіба електричне світло Завадить світити Світилам космічним? Холодний […]...
34. “Паперові квіти поезії…” Паперові квіти поезії… А прагнеться свіжих, навіть пізньої-пізньої осені – гіркущого запаху хризантем. Вата поезії… обкладають по вуха. Навіть солодка […]...
35. “Как ты кротка, как ты послушна…” Как ты кротка, как ты послушна, Ты рада быть его рабой, Но он внимает равнодушно, Уныл и холоден душой. А […]...
36. ЦИГАНСЬКЕ МИТО По всіх містах їх діти стигнуть, мов цитриновий сік у цитрі. Як саком – рам’ям милостиню зачірпують цигани хитрі. Ця […]...
37. МАЗЕПА Насті Гречанівській беладонна – мумія на двох степ укрив і степ не переоре бог укрив – хай покорує бог піднебіння […]...
38. “Любить иных – тяжелый крест…” Любить иных – тяжелый крест, А ты прекрасна без извилин, И прелести твоей секрет Разгадке жизни равносилен. Весною слышен шорох […]...
39. ІЗ КОСМОСУ Сіре небо сірої землі За шибками нашими стоїть. Десь летять космічні кораблі – До яких причалів і століть? Космонавт на […]...
40. КОНЦЕРТ З МЕРКУРІЯ Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста, в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну. На голови міщан злітають зорі, наче […]...