Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ТРЕНИ ДЛЯ МИКОЛИ КОВАЛЮКА, ГУЦУЛА З ПЕНЬКІВКИ

Заграла тобі трембіта. Коцю, не танцювальна,
Бо склали тобі вже руки навхрест, кощаві,
Воскове твоє обличчя, довгасте й іконне,
Вже відпливло на дарабі на другий берег.
Може, тінь твоя смерекова – темна й монаша –
Ходить уже по Пеньківці, по мокрих травах,
Слухає, як глухо гупають яблука в землю,
Подібно, як наше серце гупає в ребра.
Не дочекався ти повернутись під дах з гонтівки
Нюхати вовчого вітру, що дме з полонини,
Ти зачерпнути коновкою в палених квітах
Води йорданської з рідного Черемоша.
Не дозорівся веселки, що наче пояс смугастий
Дивиться в дзеркало Греджина і в Сокільського плесо,
Ні ожинових ночей у найрясніших дукатах,
Ні тих пісень як топори, що душу рубають.
Кане з очей непокірне, щире намисто,
Хоч певно твій рай – долина з цвітистої хустки,
Де проходжаєш знову молодий і чорнявий
В почеті рідних і друзів, як ти, вже нетлінних
Під кучерявим соняхом на безхмарному небі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

ТРЕНИ ДЛЯ МИКОЛИ КОВАЛЮКА, ГУЦУЛА З ПЕНЬКІВКИ - ВІРА ВОВК