ДРУЖБА
Так добре з тобою іти по дзвенячих каменях,
Ремінню сандалів додати незриме крило,
Наситити ніздрі зеленим весняним кадилом,
Налити в зіниці веселкову, юну красу,
Сховати у серці пряму, наче стьожка, дорогу,
В вишивану ніч загорнути холодні тіла,
Засмаглі уста напоїти вином сопілковим,
В порожню долоню покласти розпалений квіт.
(3 votes, average: 1,67 out of 5)Related posts:
- ДО ХРИСТА Вже стільки літ, як люд мій безупину Підносить хрест раменами Симона, І давить древо, і пече корона Моїх братів, розп’ятий […]...
- “Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері…” Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, а зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я […]...
- ДРУЖБА Скільки в моїй стороні Рік і річок протіка, Та полюбилась мені Волга – могутня ріка! Скільки високих, стрімких Бачив я […]...
- СОБАЧЬЯ ДРУЖБА У кухни под окном На солнышке Полкан с Барбосом, лежа, грелись. Хоть у ворот перед двором Пристойнее б стеречь им […]...
- ЛЮБОВЬ И ДРУЖБА Любовь и дружбу различают, Но как же различить хотят? Их приобресть равно желают, Лишь нам скрывать одну велят. Пустая мысль! […]...
- ЧОРНИЙ КІТ Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах тримає космічну тайну, не улесливий котик у пошуках пестощів […]...
- “Любове, творчости наснаго…” Любове, творчости наснаго, Веди людей до Каджураго, Нехай у камені уздрять Палання тіла, раю благо. Нехай розпалений самець Оголить пристрасти […]...
- КІНЕЦЬ ДНЯ Ігорю Шугану віддай мені в долоні теплоту м’якого голосу, і синій трепет крови, і галузку тіла, все віддай. і ляж […]...
- ЦИГАНКА подай долоню архіпелаг долі а розкажу тобі про дерево яке вирощуєш у своїм серці подай долоню дзеркало любови а скажу […]...
- КАТІЯТИДИ Катіятиди говорять: “Дивися, біліє, як місяць, У днях алябастрова скронь”. Вином наповняються глоби, Бо кроки розмірені, наче Їх голови дзбанами […]...
- ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ III Я мусітиму розсунути стільки квітів, важких, як стегна і жіночі груди, щоб тебе знайти, ти стоятимеш обвішана гірляндами свого тіла, […]...
- ЛЮБОВ моя любов банальна, як смак банана в роті, та я мушу цілувати холодні уста моєї дівчини, доторкатись пальцями її шкіри, […]...
- ПРОХАННЯ М. Р. Візьми в долоню серце, наче пташеня. Вложи між губи дзьоб і дай напитися. Поклади між груди, хай звине […]...
- “2. хай покриє…” хай покриє присмерком бо я щоб вітер захистив уста вечірнім холодом бо я сама росту крізь вечір на бажанні тіла...
- DAS EWIG WEIBLICHE Я – земля, сповнена ласк, щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, мов воду цілющу, мужність, силу, […]...
- Сотворіння саду …ми сад в якому виросли дерева уста в уста мов білий подих саду де слива ледь волога і рожева цвіте […]...
- МОНОЛОГ ВАР’ЯТА Я від сьогодні служу водночас чортові й богу. Дайте дорогу, братчики, раз. Дайте дорогу. Я не боюсь ні погроз, ні […]...
- ПЕРШИЙ СНІГ Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати […]...
- ПРО ДУШУ НЕ МОВ МЕНІ Про душу не мов мені, мила, Подай коралеві уста, Рам’ям обвинися щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не […]...
- “Потрібно усіх в роботі…” Потрібно усіх в роботі, А серце б’є, як обух. Прокляття моїй плоті, Що слабша за мій дух! …………………………. Це кров […]...
- ДОЛЯ Вічно дихає море. Чую бризки на лицях, – Вітер їх стер. Коли переллєш свою синь, Згасиш страсну жагу В криниці […]...
- “На жалощі на ріках вавилонських…” На жалощі на ріках вавилонських, Не розпач і пригніченість Голготи, – Розпалений, шалений, хижий вітер Піском червоним повиває сонце, Кладе […]...
- НЕМОВЛЕНЕ ІМ’Я 1 П р а п е р в і н ь У чомусь незнаному, зеленовихрому гуляло невидимо: цвіло безпричинно – […]...
- СЕСТРА Мій батько в школи віддавав синів, Дочці – город, і с апа, і корова, І на покосах мозолі з граблів, […]...
- “7. обривається провалля…” обривається провалля снів і він приходить кладкою до мого тіла випікає рану де були уста а я цілунками заліплюю провалля […]...
- УБОГИЙ КВІТНИК Смеркає троянда, коли Запалиться дикий будяк Фіялковим вогнем. І терен, що тільки ловить Сполоханих сарн, приніс Терпкосолодкий тягар. Розхідник – […]...
- XLIII. “Де ти?” Де ти? У лябіринті твого тіла тебе шукаю. Немов луна, літають мої руки по білих коридорах твоїх членів. Знайти, як […]...
- ВОНА МОЯ! В МОЇХ ОБІЙМАХ! Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. […]...
- Промовляння самотній …і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні […]...
- ГОЛОСІННЯ По тобі на постелі форма задубіла, і я сама! Не можу збутися слідів твоєго тіла, ні кинутись у наготі грудей […]...
- “Я не зрубав її, небогу…” Я не зрубав її, небогу, я тільки шепотів: “Пади… і перегороди дорогу, смереко, перегороди. Ми ж молимось одному богу, з […]...
- НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
- ПІСЛЯ КРЕЙЦЕРОВОЇ СОНАТИ “Покласти б голову в коліна… Відчути б руку на чолі…” – Сентиментальність! Хай загине І пам’ять ніжних на землі. Нам […]...
- НІЧ Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжі потрібні ще кому сонети тепер, коли […]...
- НІЧ (“Не хочу більш писати віршів…”) Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжі потрібні ще кому сонети тепер, коли […]...
- ВОГКІСТЬ ВУСТ Бетонного міста тіні, камінь, залізо, брук… Заплутався в золотому павутинні місяця блискучий жук. Такий гарний, такий хороший вечір, що навіть […]...
- МЕТЕЛИК В повільних княжих ритмах Метелик – анілева чаша, Спустився на моє плече. Але я не хотіла надужити довір’ям І простягнути […]...
- ПРИЙДИ ДО МЕНЕ Прийди до мене стежкою світанку, як почуєш з нив зелені голоси, як небо вихилить блакиті склянку, хлюпне сонцем на твої […]...
- БАЛАДА ПОВЕРНЕННЯ Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, – всі радощі світу […]...
- Парадокси розмножень звичайні як дріт парадокси розмножень звичайні як дріт червоніючи світ обростає пилком та западину тіла не винести вбрід ні веслом розпанаханим ні язиком […]...