Автор: ТИЧИНА ПАВЛО

Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху. Молюсь самому Духу – та й не Матерії. До речі: соціалізм без […]

М. Рильському П Р О Р И В Дельфін не гравсь у морі, не був і сонцехмар – не давню […]

+ Творці революції здебільшого лірики. Революція єсть трагічна лірика, А не драма, Як то подейкують. Evoe!* За плугом ходити наші […]

+ Тільки що почали ми землю любить, взяли Заступа в руки, холоші закачали… – – ради бога, манжети надіньте, що-небудь […]

Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В тумані загорнувшись, далекі тополі […]

Що ж, зволікай женихів Україно, мов та Пенелопа, Хай об’їдають тебе: вже ж ти не вийдеш за всіх. Будеш ти […]

З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став – (Мармуровим муром…) Пливуть молитви […]

І наче десь мила іде, озивається (і знов я заплющую очі свої…). І шелест від плаття все більше наближаєтсья, і […]

+ Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері – […]

Чистила мати картоплю, а сестри гуляли у кукол. Всі на долівці сиділи і думали всі неоднаке. Мати: як жити тепер […]

І рідний люд, і сонце, і земля до нашого сумління промовля: Як ти за мир – мобілізуй же сили, агресорів […]

Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже […]

Струнка та чорноброва, ще й ясна, як зоря, в очах глибінь криниці, в сміху – дзвін янтаря. Хоч любить вона […]

Сійте в рахманний чорнозем з піснею, грою… Над долиною, низом – сонце горою! Робіте – прокинувся вулик. Тверезить земля: од […]

Не дивися так привітно Яблуневоцвітно Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Не милуй мене шовково, Ясно-соколово. На схід сонця […]