Не затримає нас дзеркало спаралізованими руками, і стіни, плиткою пам’яттю, не пригадають нашої присутности. Лиш ліжко, лежачи горілиць, ще чутиме […]

Під рапавим небом бляшаний краєвид, дерева форми кривавих плям, люди, порожні, і такі, що валяться, як будинки, між порожніми паркувальними […]

Дехто не хоче вмерти, як хотів мати іграшку дитиною, не може їсти від бажання, дістає гарячку серед ночі, треба для […]

Лежить важка голова ночі на білій подушці місяця, і зорі рухаються, як нафосфоризовані стрілки, на круглім цифербляті неба. У темних […]

Ножі, як стрілки годинників, досягають означених місць, і, наче звук дзвінка по хаті, розходиться по тілах біль. – Це так […]

Кожного погідного ранку Казанова, одягнений в рожеві жіночі панчохи, виходить на вузькі левади міста збирати зомлілі метелики презервативів. Стіни його […]

біль, як страшна діра від ключа квіти, мов дірки від ключа, крізь які видно красу янгол з велетенськими дірами від […]

Дівчинка, ледве чотири рочки, йде з мамцею, тримає за вулицю світ, як напханого паяцика за обстрімкану руцю, в білім колись […]

I не співайте мені пісень, які пахнуть зів’ялими вінками, голосінням скрипок крізь воскові пальці не будіть мене, не світіть квітами […]

Цого разу він на півночі, в столичнім місті, сірім, холоднім, гнітючім, іде хідником, над головою хмари, чи клуби диму, темносірі, […]

Рожеві руки черпали обличчя, виганяли чорні птиці із вечора, відломлювали груди від крісел і скель, подібних до власних родин, стирали […]

Скажи, що ясним джерелом ще б’є кохання з-під гори душі моєї, що це не я сиджу підпертий палицями непорушности, і […]

Не степами і не горами простяглася твоя географія, – на півкулях мільйонів сердець і крізь невидимі простори пісень. Не створила […]

Ясно, чому так не любиш чути цих слів із смітників, а не словників – це той бруд, який щодня підмітаєш […]

Не хочу імени, ні тіла, ні свідомости! Бути прозорою краплею води на квіті твоїх уст.