Автор: ТАРНАВСЬКА МАРТА

Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? […]

Людина вийшла у безмежне море із приладом наївного рибалки, щоб привид щастя, вимріяний змалку, ловити так, як ловлять альбакора. Щоб […]

Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли […]

Признаюся із жалем: я тікаю від проблем, в мене слава лиха, я – мовляв – не жених… Я ж люблю […]

Пам’яті О. Т. O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht, Darin er Liebe […]

Торкнись заліза цих старих гармат: вони й твою перерішили долю. Тут монументи слави промовляють усмішкою іронії й погорди: для переможених […]

Чи тямите: цвіла черемха біла і пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло прийшов у гості […]

Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui penètre mon cœur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, […]

Не перебільшуйте важливості поетів! В Америці, наприклад, хто їх знає? Малий школяр назве вам президента, зірок екрану, славних бейсболістів – […]

Мов гість, приходить довгожданий час і – як колись на мрій аеродромі – гарячим серцем я вітаю вас, мої далекі […]

The land was ours before we were the land’s. Robert Frost: The Gift Outright. 1. Navigare necesse est Плавба була, […]

Княжа юнь готувала полки до походу, до змагу, щоб добути зі щастя ріки еліксиру наснаги. Піднялися бажань прапори: це ж […]

Аж сюди, над залізо й бетон, пронеслося раннє вітру зітхання, тужливе, осіннє, і мені заплело у волосся своє тихе квиління. […]

Соняшно. Мию авто. Пензель зеленого вужика малює кольорову веселку. Милуюся. Чи моя саморобна веселка менш реальна, як та, що після […]

На біржі життя купуєш дешеві майбутнього акції та віриш, мов грач, у щастя і вперто ждеш дивіденду. Хотів би ти, […]