Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МИТЬ

Чого ця мить така окрема? Ой, згадко така люба, мила! Поцілував кресалом кремінь, Аж іскри полетіли. І рідним чимсь, старим, […]

“Дивний образе таємний…”

Дивний образе таємний, Що негадано-неждано Із далека – із незнана У кімнату цю принісся І спинився на стіні, Я прохаю […]

В РОСАХ

Паслися в лузі коні й лошата. Пасли їх любі-милі дівчата. Дівчата в росах – ясні, рожеві… Так смачно в росах […]

СОНЕТ

Із Подєбрад до Праги і назад, Щоб завтра знов полинути, як птиця, Якій ніде надовго не спуститься, Якій простір і […]

“Коли гай на обрію квітне…”

Л. А. Коли гай на обрію квітне, То здається очам, Що розкішне царство блакитне Розгортається там. А наближ його володіння […]

СОН ПЕРУНА

Зростає грім Дніпрових струн, Замурували хмари обрій… Як ніч, нахмурився Перун, – Його обурив сон недобрий, Таке ввижалося йому: Чужий, […]

ДОРОШЕНКО

Є. Маланюкові “Занадто панська – Польща. З нею важко. Гидке – московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. […]

“Ким це намальовано…”

Ким це намальовано На вікнах срібний сад? Ким це заціловано Лиця у дівчат? Хто це улаштовує З криштальної гори Сковзання […]

КИЇВ

Підійнявся злотно-зелено, А за тло – густа синьота. Хай яка впаде вагота, Її скине смагле рамено. Йшов Батий на нього […]

ЯЛИНКА

І Не лише міста і села, Людські села і міста, Облетіла вість весела Про сповитого Христа. Скрізь пронеслася по світі, […]

ЛІСУН

І Не вір, вродливко, Лісунові: Не вирій носить він, а вир… Нехай сурмить у млі сосновій, Нехай гукає, людозвір,- Не […]

СОКІЛ

Сокіл літа високо, Сонцю і бурі-січі Остре соколе око Дивиться просто в вічі. Кігті – кігтити хмару, Дзьоб – щоб […]

“Возстала і лик закрила”

Возстала і лик закрила Десниця, набрякла гнівом… Вітри розгорнули крила І крикнули чорним Дивом. Вирує, сурмить повітря, Насовують хмари – […]

Страница 5 из 6123456