Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Возстала і лик закрила”

Возстала і лик закрила
Десниця, набрякла гнівом…
Вітри розгорнули крила
І крикнули чорним Дивом.

Вирує, сурмить повітря,
Насовують хмари – обри…
Цинобри на спад – не відра,
Проллялися цебри цинобри.

Здрижали стовпи й колони,
Кладуть хмаросяжні мури
Такі громохкі поклони,
Що чола від них – на цури!

Вже холод у душах голих,
Вже кроки у вас непевні?
А це ж лише перший сколих,
Це лиш ворухнувся древній!

1938

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


“Возстала і лик закрила” - СТЕФАНОВИЧ ОЛЕКСА