ВОНИ

Підсліпуватим ліхтарем
під
вчилась танцювати вальса,
вустами вогкими бушмена
ніч
цілувала знесилені пальці.

Брудний вечір приймав молитви
зі стомлених вуст
про недосяжні країни в повітрі
і про капелюха замість хустки.

Драні черевики
маленької дівчинки
пестили тротуарів цегли,
як блискучий шляхетний паркет.
Мріялась чудесно Вики-Вики,
країна тротуарних поетів.

І було так весело
після денної праці
розглядати вулиць мексику…
Бажалось огнями
сліпити федерації
вуличних фресок.

Нахабно вабили ресторани
і лякала вулична пустка…
Бажанням серце ранила
святим єзуїтом розпуста.

І перша звада
вся була в преріях сліз,
і навіть здавався маленьким водоспадом
світовий катаклізм.

І, як привид
минулої невинности,
з’являється щовечора панна в чорному

під сліпим ліхтарем…
Зламано невинности шкиви,
вогнем не спалахує горн.

Тихше, тихше, місто!
Зупинись, анархії хода!
Довіку здивована свистом
на розі стоїть свята…

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

ТРИ МЕНТИ Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? […]...

“Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання…” Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай останняя пісня-зітхання Згомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! […]...

“Вони живі, вони живі – пілати…” Вони живі, вони живі – пілати, Шпигують скрізь – чи не воскрес Христос. І пхає правду, істину за грати Пілат […]...

“Отак, як зроду, потаємно, з тилу…” Отак, як зроду, потаємно, з тилу, усіх міщан ощирені лаї ненавидять в мені мою скажену силу, ненавиджу в слабкості свої. […]...

ВІДУН Невідомій Сяє степ в червонім злоті, В травах тоне передзвін… Скільки з’явищ у природі, Скільки звуків і картин! Десь музика […]...

“Зозуля подавилася мандриком…” Зозуля подавилася мандриком, І солов’ї замовкли у гаю… Зажуреним перепелиним криком Випроводжаю молодість свою. Передранкова в полі прохолода, І перекотиполе […]...

ДРАМА І в мене є спомин маленької лялі, Не тямлю, хто нею мене вщасливив; Як льон, мала коси, уста – як […]...

“Вони вертаються, Вкраїно…” Вони вертаються, Вкраїно, Чумацьким Шляхом на возах… Вертаються під небо рідне, А небо рідне – у сльозах. Вони вертаються, народе, […]...

Вони зійшли вони зійшли несіяні квіти на передвіконні чужого дуже нашого світу щоб дарувати смуток бездомних тварин усмішки білого рижу в червонім […]...

“Вони пройшли лункою ряснотою…” Дружині Вірі Вони пройшли лункою ряснотою В моїм, як вирва, несвятім житті, Та не скрасили сліду за собою – Минальний […]...

ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. […]...

“Вони ще діти в білих рантушках…” А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже […]...

“День за днем, вони вже звуться – дати…” День за днем, вони вже звуться – дати. Густо смутків чорного литва. Дні мої, а чим же вас згадати, всі […]...

“Страшні слова, коли вони мовчать…” Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були […]...

ПРИСВЯЧУЮ М. Г Кохана єдина! Ми вкупі з тобою Робили над ділом святим, Ми вдвох однією журились журбою І щастям раділи одним; Зі […]...

“Якось-то йдучи уночі…” Якось-то йдучи уночі Понад Невою… та, йдучи, Міркую сам-таки з собою: “Якби-то,- думаю,- якби Не похилилися раби… То не стояло […]...

“Падаю з гори птахом…” Падаю з гори птахом В зелені кучері. Дощами трави пахнуть… Село, ти спиш?.. Ти змучене… А завтра – Зелена неділя. […]...

“Випливає чапля з туманів…” Випливає чапля з туманів: Тихо крилами моя махає птиця, Мов у листя ранішніх лісів З серця точить кров – і […]...

РЕВОЛЮЦІЯ І Коли Прометей Підвівся руба З чотирьох ніг на дві І, вогонь з запаленого блискавкою дуба Узявши в кострубаті руки, […]...

Зі збірки “ВЕЛИКА ГАРМОНІЯ” MODE MORTE IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, я маю досить, досить сили, щоб не боятись навіть і […]...

“На березі Він вогонь розклав…” На березі Він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця і кинувся в море, добрався вплав апостол, що тричі […]...

“Буває, іноді старий…” Буває, іноді старий Не знає сам, чого зрадіє, Неначе стане молодий, І заспіває… як уміє. І стане ясно перед ним […]...

БАНДУРИСТ (Уривок з піснетвору “Перекинчик бісурманський”) Пісенька Присів на царинці – молодь обступила, Як цвіточку пчоли, а старшина сіла. І вийняв бандурку, і обтер полою, І […]...

ЦІРЦЕЯ мудреці королі президенти… навіть стилісти й анахорети! (що розливають потоки сліз над червоною підв’язкою Марії Єгипетської) аркадами брів насмішками вихилясами […]...

ТРЕТЯ КОЛІЯ Цей київський потяг на колії третій притих. Відходять, відходять супутники літ молодих. Уламок імперій, невже я минулим живу? Тут колія […]...

“Вона була задумлива, як сад…” Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і […]...

“Було, роблю що, чи гуляю…” Було, роблю що, чи гуляю, Чи богу молюся, Усе думаю про його І чогось боюся. Дурна була, молодая,- Я все […]...

“На поле – плуг, на воду – лодь…” На поле – плуг, на воду – лодь, Простуй, рости з добою; Земельну сить, озерну плодь – Підбий рукою бою! […]...

2. Юзь Юзь невеличкий і сивий що в довгого хвоста із дітьми грається і зеленить коліна падаючи в траву для їхньої потіхи […]...

“Через душі, мов через вокзали…” Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...

ПОГРОЗИ З Гете В діброву раз колись зайшов За милою услід. Догнав, обняв її – вона: “Я крикну” – гомонить. А […]...

Запросини Серед саду біла хата, Білий цвіте, будь за свата. Плинь за тихою водою, Повертайся з молодою. Хай вона у сад […]...

“Ти була для мене цвітом рідних піль…” Ти була для мене цвітом рідних піль, Снігу білим пухом з верхів моїх гір, Ти була для мене сумом чорних […]...

“Черничка-ніч запалить свічі…” Черничка-ніч запалить свічі весняних воскових беріз. Зимі подивиться у вічі, що повні сліз, останніх сліз. Розстеле зоряну хустину, розкрає чорний […]...

БЕРЕГ ЧЕКАННЯ Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...

“До сивих брів обдмуханий морозом…” До сивих брів обдмуханий морозом, спинивши сніг, стояв похмурий ліс; і вітром гострим холодило сльози, і світ ламався у кристалах […]...

СІЛЬ ЗЕМЛІ Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли […]...

ПІСНЯ ПРО КОМСОМОЛЬЦІВ Сплять під зорями хлопці в полях, там, де вітер густий і полинний. Їм сімнадцять! – берези шумлять. Їм сімнадцять! – […]...

СІРИЙ ГІМН Стовпи із попелу угору! Міста в дротах – під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, без сяйва навіть […]...

ВІДДАЛЕКИ Ви, сцени літ малих, що люба пам’ять ваша Здається з тим, що є, контрастом над гірким, Де засвілилася душа в […]...

Related posts: