Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МАЛА ЛЕГЕНДА

Корився він по норах і печерах,
та ніжности у камені замало :
старих світів коричневе череп’я
його безсилі стопи протинало.

Блискучі очі стер об голі скелі,
і вже йому нічого не боліло :
у гордості колючій та пустельній
прокляв, прогнав від себе кволе тіло –

і став всесильним. І зійшов він паном
від клекоту орлів у наші села.
Вона його зустріла з повним збаном
води – м’яка, землиста і весела.

Так ніби з помсти за камінне жниво
свого життя – блукання піднебінням –
забаг зачати свій камінний вивід,
засіяти її зірок насінням.

Неначе льодом, каменем зашерхли
поля, закляті в нерости коросту,
завмер в камінну тишу гілки шерех,
заклякли трави у кривлянні росту,

і все застигло без життя і смерти.
Вона ж стояла скелею стрімкою,
аж випливла з правод краплина вперта
і потекла камінною щокою,

немов сльоза. Пробіг по ріні вітер,
і вічне сонце вечоріти, дніти
пустилось знову. На камінних вітах
камінне листя стало зеленіти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

МАЛА ЛЕГЕНДА - РУБЧАК БОГДАН