Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






РАДІОЛА

Здавалася порожня та кімнатка
фортецею майбутньої сім’ї.
Розклали на підлозі для порядку
ми вузлики даровані свої.

Засмучено біліли стіни голі,
було тоді насправді не до втіх.
А ми собі купили радіолу,
сусідам настороженим на сміх.

Сміялася кімнатка, наче зала,
сміявся ніжних дзвоників букет.
Одна лише платівка нам співала –
на більше не одважився бюджет.

Вікно ранкове сіяло квітчасту
веселку незвичайних кольорів.
Зелений вогник семафором щастя
у нашій радіолі майорів.

Ніколи не кривили ми душею,
ділили щастя з добрими людьми.
Не вабили нас люстри недешеві,
не кажучи уже про килими.

Колише рідна пісня нашу долю,
і дзвоники сміються при вікні.
Весело грає наша радіола
і гратиме довіку вдалині.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

РАДІОЛА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО