Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КОЗА

Коза не зводила сумних очей з дороги,
Дивилась тужно так, немов ждучи когось,
Немов побачила десь там великі роги
Коханого свого, могутнього, як лось.

Я підійшов, але нема на мене ока –
А над дорогою, в блакитних далях дня,
Хмарина біла йшла, уламок оболока:
Здавалося, що йде на небо козеня.

Був образ дорогий. Його вже не впіймати.
Але живе в душі очей печальних крик.
Я знаю, знаю – так дивилась моя мати
На ту гірську блакить, де я пройшов і зник.

17.VІІ.2006. Гущанки

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КОЗА - ПАВЛИЧКО ДМИТРО