Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Панове, не дивуйтесь…”

Панове, не дивуйтесь,
Що я собі така,
Що мене мертве коло
На грищі очерка.
Також удома в мене
(Спитайтеся Марка)
Тяжка була і думка,
Тяжка була і рука.

І хай собі від злости
Мій брат позеленів.
І хай усі колеги
Жахаються м’ячів.
Молодший Стефанівський
В душі, як гол, засів,
І перед ним коліном
Зорю я грища пів.

А в дійсності я ніжна,
І добра, і тонка.
І, може, я покину
Садити тропака.
Знімуся, наче хмарка,
Прозора і легка…
Панове, не дивуйтесь,
Що я собі така.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

“Панове, не дивуйтесь…” - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ