Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ХОХЛИ

Не раз мене образа мучила
І гнів спалахував, коли
Якась тупиця набундючена
Кидала брудом в нас: “хохли”.

І ось обтяженому досвідом
Відкрилась істина така:
На сором, допікає досі нам
Ганьбою спадщина тяжка.

Так, в нашім високоснім віці
(Це мовиться не для хули)
Є горді люди – українці,
І… упосліджені хохли.

Оті – з натурою кріпацькою
(Що запопадлива й сліпа),
Нема ні краплі в них козацького –
Дух наймита і кров раба!

Будь перед ким – в очах з догодою
За тепле місце, добрий гріш
Вони по імені народовім
Прйодуть – не маючи за гріх.

В пориві їх, не за намовою
(Таких підспівувачів – хор)
Посміювалися над мовою,
Або паплюжити… “Собор”.

Рід стверджували українцями
Хмельницький, Залізняк, Тарас…
Невже в космінім гордім віці ми
Хохлів не витравимо з нас?!

1987 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ХОХЛИ - БАБІЙ СТЕПАН