Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЛИСТОНОША

Що за вершник вранці при дні
Під дворами їздить на коні?
Чом він їздить, вершник, і чому
Всі дівчата раді так йому?
Це тому, що в нього вість хороша,
Це тому, що вершник – листоноша!
В нього сумка шкіряна при боці,
Гудзики блискучі, аж кричать.
Знає він: ревнують нишком хлопці,
Як листи приходять до дівчат.
Хто дівчатам пише? Відкіля?
Кожен лист підозру їм вселя.

Їздить вершник, возить день при дні
І прості листи, і заказні.
Із Паміру тітці Веклі лист,
Значить – пише син-артилерист.
Цінний лист з Москви Хомі Рудому –
Це диплом йому із виставкому.
От і їздить вершник по дворах,
Виклика сусідів через тин…
Всю вже пошту він віддав. В руках
Залишився тільки лист один –
Заказний, Тетяні Ковальчук,
З просьбою “вручить до власних рук”.
Тільки – як зарадити цій просьбі?
П’ять Тетян Ковальчуків в колгоспі,
П’ять Тетян – кому з них? Таємниця…
Може, це – Тетяні-садівниці?
Може, просять друзі-садоводи
Надіслать дерев нові породи?
Під’їздить до двору поштальйон, –
Сумніви беруть його в полон:
Ну, а що, як це, бува, не їй,
А Тетяні другій – ланковій, –
Тій, що хата в неї край ріки,
Що найкращі в неї буряки?
Ну, а що, як це Ковальчуковій –
Вчительці, що в школі початковій?
П’ять Тетян – як бути листоноші?
П’ять Тетян – і всі вони хороші…
І мандрує з двору та до двору,
І не знає – кликати котору?
Заїжджає хлопець до сільради,
В голови питається поради:
– Так і так… Чиї на лист права?
– Розпечатуй, – каже голова, –
Якщо лист сугубо офіційний –
Розпишусь – і можеш бути вільний.
А як ні… – Та й розпечатав лист.
І такий в листі таївся зміст:
“Я не раз вас зустрічав у клубі,
По газетах знаю вас… З тих пір
Ви моєму серцю стали любі,
І з тих пір шукає вас мій зір…
Одпишіть, – якщо просить я вправі, –
Моя зоре, квітко польова!”
– Не втручаюсь у сердечні справи, –
Каже безпорадно голова. –
Одшукай Тетяну Ковальчук,
Передай листа “до власних рук”.

Їздить вершник, возить день при дні
І прості листи, і заказні…
В кожній хаті він бажаний гість,
Бо приносить всім хорошу вість,
Але цю сердечну таємницю
Так він і не зна, кому повість?

Київ, 1941

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЛИСТОНОША - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ