“Мохом я сунуся, мохом…”

Related posts:

1. “Кожний атом, атом серця…” Кожний атом, атом серця Оберну я в слово, в згук… О, яка велика вийде Повість радощів і мук! Кожний ніжний […]...
2. “Барвінок цвів і зеленів…” Н. Я. МАКАРОВУ На пам’ять 14 сентября Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. […]...
3. ПОЕТИ 1825 РОКУ На лютім сонці закипали сосни І в ніч стікали терпкістю смоли. Ми в літо йшли, і звідти – в ранню […]...
4. САД Яблуні уже одквітували, Вишні і черешні одцвіли. Як мої батьки не бідували, А таки садок уберегли. Змучені, голодні і холодні, […]...
5. ПРО ПОЕЗІЮ Поету, кажуть, треба знати мову Та ще уміти вправно римувать. Надхнення і талант – і все готове – Слова самі […]...
6. ЗИМА Зима навкруг… Давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. […]...
7. “Не вернувся із походу…” Не вернувся із походу Гусарин-москаль. Чого ж мені його шкода, Чого його жаль? Що на йому жупан куций, Що гусарин […]...
8. [НАД ГРОБОМ Т. Г. ШЕВЧЕНКА] Не в степу, не на могилі – Над Дніпром широким – Ти заснув єси, Кобзарю, Вічним сном глибоким. Над Невою, […]...
9. “Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” Зима… Нема їй ні кінця, ні краю, у сизій хмарі просвітку нема. Струною снігу білий вітер грає. Зима в душі. […]...
10. ЩИРІСТЬ Понад щирість людську, понад слово правдиве Ані радості в мене, ні щастя нема. Що було б, якби з нами лукавила […]...
11. МУЗИКА Я прийду уже з посрібленими скронями, Обважнілий під умовностями й узами, В той завулок з тополиними колонами, Що тече мені […]...
12. ШУКАННЄ-ВИКЛИКАННЄ Ще любо дивляться на мене карі очі, І біла рученька в моїй руці тремтить, І від речей моїх серед німої […]...
13. “Так пахне спека на стерні…” Так пахне спека на стерні Достиглим літом і здоров’ям, Так переповнюються дні І сподіванням, і любов’ю. Але у тихі вечори […]...
14. “За рікою тільки вишні…” За рікою тільки вишні… тільки вишні… тільки вишні Та дорога за тумани утіка. І ніхто мене не чує, і ніхто […]...
15. ДОДОМУ Шкода Москви. Вже наче відійшов Від сподівань і пристрастей Арбату І паху бурштинової гербати У мареві тих марень, тих розмов. […]...
16. ВОСПОМИНАНИЕ Наступили месяцы дремоты… То ли жизнь, действительно, прошла, То ль она, закончив все работы, Поздней гостьей села у стола. Хочет […]...
17. ЗАСУРМИЛИ ВІТРИ Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила, Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів. То зима у степах вікові фоліянти розкрила. […]...
18. КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ. БАЙКA У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в […]...
19. “першого зову вівчаря…” першого зову вівчаря і не тільки тому що над ним сіяла зоря двадцять століть тому що був першим кому благу […]...
20. Канцерогенний сад крізь мармур і нейлон канцерогенний сад крізь мармур і нейлон розстелює тобі циганські простирадла і жовтопалий день як глина за селом розчинений для нас […]...
21. МАНХЕТТЕН. ДУМА ПРО ЛЮДИНУ Сади посадила і ріки приборкала. Планету засіяла житом і потом. Сьогодні в руках твоїх атом і космос, А що буде […]...
22. ЗАВІРЮХА Ой, зима! Біжить, регоче біло, Бубонами брязкає в степу… Вам усе на світі зрозуміло? Просвітіть, премудрі, Недозрілу Душу мою, Зрячу […]...
23. ІЗ АНТОЛОГІЇ І. ЕЛЛАДА Голосно в світі гула твоя чародійная слава, Змалку героям твоїм привикав дивуватись школяр; Сльози народів текли на руїни […]...
24. ЯБЛУНІ ДЯДЬКА УСТИМА Як дозрівають сади, Як достигнуть плоди, Ти, дитино, Повз дворище дядька Устима пройди. Будеш мати від нього І яблучко, й […]...
25. СПОГАД ПРО 60-ТІ Блукаю босим по росі, Ловлю у річці карасів, Серед квіток, поміж зела П’ю воду прямо з джерела, Дивлюсь кіно, читаю […]...
26. “Не ругайся. Такое дело!…” Не ругайся. Такое дело! Не торговец я на слова. Запрокинулась и отяжелела Золотая моя голова Нет любви ни к деревне, […]...
27. “Зима побілила сади…” Зима побілила сади – У квітні їм знов квітувати. А мати пішла назавжди І вже не повернеться мати. Сувора настала […]...
28. НАУКА Навчися в теслів ремесла, навчись тесати слово. Весна лірична відплила, теслярське літо знову. Горю молитвою сокири, ношу із срібла строфи. […]...
29. ВЕСІЛЬНА НІЧ Палає ніч пташиним співом. Хто ж, люба, ложе нам постелить? Дивись, як сяє мерехтливо у вікна місяць – чару келих. […]...
30. ПІДКОВА Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І […]...
31. “Народе мій! Поки ще небо…” Народе мій! Поки ще небо Лягає на ніч у Дніпро – Я на сторожі коло тебе Поставлю атом і добро; […]...
32. Складаю ці залякані слова складаю ці залякані слова немов дитина кубики складає задарма степ тікатиме з сенаю його чекає та сама жорства однакі мари […]...
33. ЧЕТВЕР Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа […]...
34. “складаю ці залякані слова…” складаю ці залякані слова немов дитина кубики складає задарма степ тікатиме з сенаю його чекає та сама жорствб однбкі мари […]...
35. КЛЕНИ Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар, і знов молюсь землі зеленій зелений сам, немов трава. Оброслий мохом лис учений […]...
36. “Не віриться…” Не віриться, а його вже нема – ні ставу, ні тих сіножатей, там випала безпросвітна зима, якої не переждати. Тільки […]...
37. “Повійте, вітри полудневі…” Повійте, вітри полудневі, На мій таємничий садок, Хай пахощі ніжні поллються З моїх щонайкращих квіток. З пахучих листочків поллється Розкішний […]...
38. Не знав, що так з рокам змiняться Не знав, що так з рокам змiняться Обличчя, зачiска, смаки. Чоло зроста аж до потилицi! Шкода, що розум – навпаки....
39. ВЕСІЛЬНА Для Олечки Послухай: б’є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий. Чому […]...
40. XI Grave. Остання пісня зимового саду Голоси із того світа Перейшли у білий крик… І прийшла зима без літа. А здалося – льодовик. Відболіли і відбігли […]...