ПОДЕРТІ ПІСНІ
1.
спомини розлуки
розписані на голоси
самотніх тіл
пісня про любов –
безслівна
спомини розлуки
поділені на образи
повзучих мрій
де акти кохання
немов білі з’яви
липнуть до тіла
і дотики
відчутні
як ранній осінній
дощ
пісня туги
перев’язана стрічкою
запашного літа
2.
пишеш розлука рве любов у мене – розлука згортає
мрії хилить до сну сон – найкраща розлука це –
– сніговій з білими горами кохання та мене сон
заледенів хочу розлуки і хочу тебе дякую за дарунок
твої літа смакують тепер яблучнево
3.
де я тепер?
у спомині
що в дорозі до тебе
я –
в подертих піснях
чи пишу листи?
ні
вже ні
чи дійду до тебе?
подивися на сад
цвітуть яблуні
скоро родитимуть яблука
спитай їх
чи їхня дорога завершена?
4.
скажімо собі правду
море давно здерло
маски з облич
і залило сіллю очі
я не співатиму більше пісень
твоя особиста Сапфо
втратила голос
і дре пісні на захриплі куски
ти плачеш
я знаю
хоч сліз не видно в оці
ці солоні річки течуть у тебе
по внутрішній стороні лиця
недоступні краєвиди
мовчазні дороги
якщо знайдеш себе самого
на одній з них
прийди до мене
і скажи :
“відпочинь
тепер я співатиму тобі”
5.
я побачив уперше тебе
у шкірці
недоспілого яблука
роки мої вийшли мені назустріч
і зловіщим хором заспівали панахиду
моїй
ще не народженій любові
якщо це яблуко заказане віками
подаруй мені хоч клаптик тої шкірки
з твоїми очима
6.
я співала тобі лиш воскреслих пісень
твої руки розцвітали білими тюльпанами
і пестили моє яблучне тіло
не вір мітам
я – твоє яблуко
а як хтось спитає тебе
чому ти вкрав заказане яблуко
скажи
Паріс теж викрав Єлену
боги це бачили
боги мовчали
7.
де я тепер?
у твоїй долоні
чи ще співаю?
ні
вже ні
мої пісні стали споминами
чи ми таки дійшли до себе?
подивімось на сад
цвітуть яблуні
скоро родитимуть яблука…