ВІДГОМІННЯ

Related posts:

1. “До нас прийшов лелека…” До нас прийшов лелека З косою на плечі, Води напився з глека Та й сів на спориші. І так сидів […]...
2. “Двадцять років тому…” Двадцять років тому, Тридцять років потому… І не знаю, чому Я приїхав додому. І тебе не зустрів – Де мої […]...
3. СНИ Літа. Безвихідь. Колима. І погляд голоду тяжкого… Усе забулося – нема У мене гніву ні на кого. Забув і кривду […]...
4. В ЖАБИНІМ ПОРИВІ В болоті крики стоголосі Громада жаб’яча гуде. – Ми у вожді лелеку просим. Нехай в майбутнє нас веде! Червоний дзьоб […]...
5. “Літа душа, немов лоша у зливі…” Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, ніхто й […]...
6. “Світе любий, таємний, далекий…” Світе любий, таємний, далекий, Так, як зоряні ночі Вкраїни, Як лелека в ту світлу країну, Я полeчу туди, як лелека. […]...
7. Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...
8. Осінь це станеться саме так це станеться саме так і не інакше вони тисячу разів повторять свої власні імена і прислухаються […]...
9. Вірш, прочитаний на I з’їзді Руху І я почув, як дише в горлі осінь Тим вересневим сонцем самоти, Яке я тоскно відчуваю досі, Як, може, в […]...
10. “Випливає чапля з туманів…” Випливає чапля з туманів: Тихо крилами моя махає птиця, Мов у листя ранішніх лісів З серця точить кров – і […]...
11. “Я п’ять років займався політикою…” Я п’ять років займався політикою І став дурнішим у п’ять разів – Проспиртований злободенною пліткою, Я іще й досі не […]...
12. СТАРИЙ ІЗ САНТА-МОНІКИ Я тут живу, Я маю дім і сад. У мене внуки, Правнуки і діти. А я от – сам, Вже […]...
13. СПОМИН І Скільки, скільки довгих років, Років горя і турботи, Проминуло з того часу, Як по горах я ходив! Чотирнадцять довгих […]...
14. “Ще назва є, а річки вже немає…” Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви. І […]...
15. “Морозе! Ти душа Парнарського співця…” Морозе! Ти душа Парнарського співця. Так, як вона, ховаєш ти в кришталі І подих вод, і трав завмерлих жалі І […]...
16. “І дні, і літа пропливають поволі…” І дні, і літа пропливають поволі, Як хмари осінні – холодні, сумні,- Сухоти, як шашелі, точать в неволі Застуджені груди […]...
17. “Років тягар ляга мені на плечі…” Років тягар ляга мені на плечі, Мій полудень зі мною вже на ти, І все частіш повторюю, до речі: Життя […]...
18. ЛІХТАРІ Десь далеко є край, де немає турбот, де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай крізь […]...
19. “Не молодиця ще, уже й не дівчина…” Не молодиця ще, уже й не дівчина, В очах глибока, чиста доброта. Ніким за тридцять років не помічена, Несе вона […]...
20. “Коли вже люди обляглися спати…” Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами […]...
21. “Тому вже, мабуть, років п’ятдесят…” Тому вже, мабуть, років п’ятдесят. А я ще й досі бачу так яскраво: Моє село, старий вишневий сад І вечорів […]...
22. “Покинь тягар дрібних жалів…” Покинь тягар дрібних жалів, Турботи сірих днів. Найкращий лік для нас усіх – Веселий спів, безжурний сміх. Лине час над […]...
23. ТЕЛЕФОН У чорнім телефоні чорні кола, Там гнізда в’є живий лелечин голос. Знімаю трубку і питаю у лелеки: “Скажи, чи ще […]...
24. ТАТАРИН Ніби душу лікую від давніх ошпарин – Років сорок це лихо забути велю: У багнюці конає побитий татарин, Його руки […]...
25. “Хвилини, години, літа…” Хвилини, години, літа – Життя, мов свіча дорогоряє. У чім його сенс і мета, Ніхто достеменно не знає. Не знає, […]...
26. Притча безліч дивних дерев сновигає містом безцільно гілля рук із двома листочками долонь заховавши до кишень кожне має в собі гніздо […]...
27. У БУДИНКУ ПЕРЕСТАРКІВ Дмитру Онковичу У будинку перестарків – благодать, Про життя не треба думать і гадать, Тут живи хоч років триста – […]...
28. Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...
29. “На пагорби, на вечір, на вітри…” На пагорби, на вечір, на вітри зір посила свій подив і відвертість: далеко – жить, далеко – йти з гори […]...
30. СРІБНА ВЕСНА Юний травець повік не воскресне, але нам ще далеко іти. І цвітеш ти, як сива черешня, у тривожному світлі фати. […]...
31. ЕХ, ЛІТА, ЛІТА – Мав я, брате, жінку – ідеал краси. Талія тоненька, наче у оси. А тепер змінилась, а тепер – не […]...
32. СЕСТРА ПРИЇХАЛА Та сідай, припрошую, сідай, Скільки я не бачився з тобою! Як там нині під горою гай? А луги та верби […]...
33. “Коли ми буваємо вдвох…” Коли ми буваємо вдвох (хай буває це дуже рідко), коли я своїми пальцями обіймаю пальці твої (перехожі, напевне, заздрять: на […]...
34. ВЕСНА Весна, весна, година мила, Як гарно ти, як пишно ти Долини, гори звеселила, Скрізь-скрізь розкинула квіти: Усе кругом зазеленіло! Чого […]...
35. “Гукай на біду – не догукаєшся…” Гукай на біду – не догукаєшся клич на діло яке – не докличешся хіба що здивуєш кого… та й ведмедем […]...
36. НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, я зберігаю досі, після стількох років, і любуюся ним тільки потайки, […]...
37. ОДИНАДЦЯТИЛІТНІЙ ЗАКОХАНИЙ Клякса плакса чого плачеш Моя мила поїхала далеко і вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе […]...
38. “На березі гойднувся листок…” На березі гойднувся листок – Ти негайно натис на курок. Промине років десять чи сто – Буде падати з неба […]...
39. ДВОЄ Він із поля вертався не пізно й не рано, Пахло кропом село, полином і катраном. Він любив біля хати в […]...
40. РИБАЛОНЬКА Хіба можна так жорстоко карати людину? Дали Марку десять років за одну рибину. За рибину – десять років не бачити […]...