“Трава у лузі пожовтіла…”

Related posts:

1. “Схилюсь над квіткою у лузі…” Схилюсь над квіткою у лузі, Води нап’юся з джерела, Із пастушками в лісосмузі Край незнайомого села Біля багаття почаклую, Зварю […]...
2. “Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...
3. “Росте трава, доповнюючи нас…” Росте трава, доповнюючи нас ласкавістю, прихильністю земною, стоїть трава, все знаючи про час, рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, споріднена, […]...
4. “Берег річки. Трава лугова…” Берег річки. Трава лугова. На вогні казанок закипає. Сплесне риба чи крикне сова – Довго-довго луна не стихає. Кущ лози. […]...
5. “Присись мені квіткою в лузі…” Приснись мені квіткою в лузі, Хмаринкою в небі приснись. На дальнім крутім виднокрузі Зорею до мене всміхнись. Були ми не […]...
6. “В осінній печалі – своя відрада…” В осінній печалі – своя відрада, В осінньому щасті – своя журба. Горить над ставом, немов лампада, Золотиста стара верба. […]...
7. ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава. Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава. И над степью стон Ветром оглушен. Тонок стебелек […]...
8. Я – ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава, Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава… И над степью стон. Ветром окружен Тонок стебелек, […]...
9. Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...
10. “Суха трава пов’язана в пучки…” Суха трава пов’язана в пучки, Коріння й зілля в сінях і коморі. З усіх усюд сюди приходять хворі, Приносять бабі […]...
11. ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...
12. “Бура трава без води…” Бура трава без води В гарячім конанні злягла. Над степом, од сонця рудим, Дзвінка пролітала стріла. Все заглушила на мить […]...
13. У ЛУЗІ В усі дзвіночки Вітер дзвонив В лузі, в гаю, в просторі. Дівчина йшла, Дзвеніла вся Лугом, гаєм, простором. Вітер затих, […]...
14. “На маленькій планеті у великому лузі…” На маленькій планеті у великому лузі Сходить вечір на синьє, на сизе й сумне. На шовковому вальсі, на блакитному лузі […]...
15. “Червона калино, чого в лузі гнешся?..” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця […]...
16. “Пожовтіла тополя. І клен збагрянів.” Пожовтіла тополя. І клен збагрянів. Осінь надворі. Пора сумувати. І видіння з тобою проведених днів (З тобою! Посеред розквітлих лугів!) […]...
17. “Трава із вітром гомонить…” Трава із вітром гомонить, А річка з берегами. До квітки квітка лебедить І лине пелюстками. Цвіте і міниться блакить Під […]...
18. “Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина…” Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина, і голка води, і тепла горошина. Оце нам на наше обшир’я […]...
19. “Яблуко додолу струсять віти…” Яблуко додолу струсять віти, І воно вже в кроні засяє. А зернятко ще надію має Яблуню собою відтворити. Нам дано […]...
20. “Бур’ян, трава, дрімота…” Бур’ян, трава, дрімота. Тут молодість гуляла І хвіртку як ворота До раю, відчиняла. Стою у запустінні, Пригадую колишнє. З минулого […]...
21. У ЛУЗІ Росою поглиблена пахолодь м’яти, високий туман поснував береги, де мнуть живокіст безшелесні лошата, роздмухані в лет – з молодої снаги. […]...
22. ВЕРЕСЕНЬ Обсіялось. Зерно ще не зійшло. Поля лежать, мов скупані в блакиті. Край шляху зупинилося село І гріється у бабиному літі. […]...
23. ТРАВА Морочить марево над степом, омани павутиння тче: після грози трава у небо рікою синьою тече, і вишумовує під хмари, й […]...
24. “Осінній день. Верба. Ставок…” Осінній день. Верба. Ставок. Вода під берегом хлюпоче. Останній золотий листок Між голих і сумних гілочок Затято на вітрах тріпоче […]...
25. НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
26. “Так свіжо низом пахнула трава…” Так свіжо низом пахнула трава, А десь вгорі заплутувались бджоли Серед суцвіть… Хмеліла голова В нектарах запашніших матіоли. Од всього […]...
27. ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
28. “Що з нами діється, коли трава…” Що з нами діється, коли трава У стрілку випинається з коріння І оживають квіткові дива – Сонцепоклонники від сотворіння? Я […]...
29. ОСІНЬ 1 Густі тумани землю облягли, І голубі простори посивіли. Сади й ліси до решти облетіли Хтозна-коли. Ще вчора в пишних […]...
30. “Зацвіла черемха у саду…” Зацвіла черемха у саду, На вітрах травневих закипіла. Я грудьми до неї припаду: Як її сестра моя любила! Струсять віти […]...
31. НЕ Я Б’Ю – ВЕРБА Б’Є Знов у Вербну святу неділю Наламаю гілля в гаю. Я нарешті до краплі виллю Душу виболену мою. Буду битися… Ох […]...
32. “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у […]...
33. “Догорає вечір за рікою…” Догорає вечір за рікою, Де стояла Запорозька Січ. В небеса всевладною рукою Висіває перші зорі ніч. Сходять зорі, мерехткі, як […]...
34. І вже – трава, я хочу буть травою І вже – трава, я хочу буть травою, Не треба квітів – просто так, травою, І не шуміти, лиш рости […]...
35. МАГДАЛИНА звільняюся з днів – осіннє дерево з листя – віддаю кесареві втрушеною мірою сонце годує золотою ложкою річка стелить срібні […]...
36. МЕРТВА ВЕРБА Я не знаю, чому повертаю туди Де висить між гілками ранковий туман, Де змертвіла верба видимає з води Скам’яніло-потужний оголений […]...
37. “Вечірня долина повита імлою…” Вечірня долина повита імлою, Осіння калина стоїть над водою. Рубінові грона обтяжують віти, Колише калину калиновий вітер. І тихо навколо, […]...
38. “Немає діда, третій рік нема…” Немає діда, третій рік нема, Берізка хилить віти до могили. А був покійний – доброта сама, Хоча не всі старого […]...
39. В ТРАВІ Червневий день у полуниць коралях, Нанизаних на довгі стебелини, Пишається, як на весіллі краля, І пахнуть так рум’янок і жоржина. […]...
40. БДЖОЛА Сухий комиш, і мертвий блиск води, Порожні й голі хиляться сади. Підуть дощі, а там і сніг нагряне… Але всміхнулось […]...