Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не поїду до матері в гості…”

Не поїду до матері в гості, –
де гора, як малий Еверест…
А злітають сніги високосні
на підсвічений місяцем хрест.

І далеко – і Юрмала, й Дзінтарі,
сива Балтика, синій Дунай.
Півсела на високому цвинтарі,
півкраїни в селі не шукай.

А коли прилетять з-за кордону
окільцовані вже журавлі,
підсолодимо хвилю солону,
біля моря не густо землі.

І живу, як у місячнім кратері,
та своїм не торгую ім’ям…
Як вам, рідні, живеться без матері?
Як без неньки шенгениться вам?

Ви до мами не їдете в гості,
але їде у гості біда.
І не линуть сніги високосні –
Навіть снігу нам Богу шкода.

Не звели на “хрущовці” горище,
але всі ми – царі й королі.
І до неба я вище і вище,
І все ближче мені до землі…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

“Не поїду до матері в гості…” - КРЕМІНЬ ДМИТРО ДМИТРОВИЧ