Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі […]

Ой, із загір’я сонечко, з загір’я, із-за далеких марев і морів. Щоранку йде в холонучі сузір’я одвічний дим одвічних димарів. […]

Слово, моя ти єдина зброє, Ми не повинні загинуть обоє. Леся Українка Півні кричать у магафони мальв – аж деренчить […]

…Чьвяхкотіла земля у старих постолах, похилилися верби в осінному шматті. Повезли мою матір на білих волах, неоплакану матір, неоплакану матір. […]

Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний, блискавки визбирує в траві. […]

Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Яке чарує, мов гротески… На келиху червоного вина… Вікно […]

Я кину все. Я вірю в кілометри – обвітрені, задихані і злі. Багато їх у матінки Деметри, Котра була богінею […]

Нічого такого не сталось. Бо хто ти для мене? Сторонній. Життя соталось, соталось гіркими нитками іронії. Життя соталось, соталось. Лишився […]

Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна. Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом […]

Я хочу знати, любиш ти мене, чи це вже сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама […]

Мені страшно признатися: я щаслива. Минають роки, а ти мені люб. Шаліє любові тропічна злива – землі і неба шалений […]

У драмі людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість. Роби що хоч, ридай або радій. Неси свій хрест. Все […]

Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли нема часу, і коли навіть ні […]

Драматична поема, старовинний лейтмотив якої звучить то тихше, то голосніше, залежно од вітрів історії ДІЙОВІ ОСОБИ Павлюк Томиленко Сахно Черняк […]

Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже […]