“Покинув я пристань діточого раю…”
Покинув я пристань діточого раю І виплив на повний безкрай океану, І вдарив по хвилях батіг гурагану, А я біля […]
Покинув я пристань діточого раю І виплив на повний безкрай океану, І вдарив по хвилях батіг гурагану, А я біля […]
І заливають образ твій сльозами. Так само хвиля золотиться в морі, Так само гори криються імлами, Так само ввечір світять […]
На салі гамір, ритм кадрилля Колише сотню ніг до знуди, Стиск рук, і шепти, й жар похмілля Кипить життя, хвилюють […]
+ Evasi effugi. Spes et Fortuna valete, Nil mihi vobiscum est, ludificate alios.* (Саркофаг Л. Антонія в латер. музеї в […]
Поснули вілли і сповились млами, Як мусліновим серпанком навіси, А біля молу сонні кипариси Стоять, як скорбні вдови над гробами. […]
Як ранній легіт, цілує очі Ніжний, розкішний туман конання. Обрій темніє, на крилах ночі Несеться любе dolce* розстання. Небесний отче! […]
Всьо минеться, всьо розрушить Вир буття і міль часу, Студінь смерті всьо зморозить; Славу, честь, добро, красу Втоплять сльози; Всьо […]
Роздерлось небо, нагайками Бичують хмари морські хвилі, І води котяться валами, Б’ють в беріг і падуть в безсиллі. І з […]
І Як лилики у тьмі, кружляють наші душі Над глобом вічних мук, і скорби, і знемоги І упорчиво ждуть, коли […]
Не раз, як сонце лягне за горою Й на плесо моря впадуть фіолети, Іду до твого тихого покою, Як хорий […]
Заснуло все, лишень часами Озветься плач трембіти з лугу, І чорний сумерк йде полями, Веде за руку скорбну тугу. Ідуть […]
Коби я мав якісь надлюдські сили І володів огнем пророчих слів, Я б створив усі давні могили І воскресив усіх […]
Роби й роби. Затерпла спина. І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? […]
Гей, пристроїв я образ твій в гірлянди Блідих конвалій, ірисів і рожі, І враз з тоскою влив я в черти […]
Дрімає серед хвиль, спокійний та грізний, Стремить верхами гір над чорний океан. Байдужий на усе, для него не страшний Ні […]