НОСТАЛЬГІЯ
Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]
Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]
Чим я розбестив душу, що не хоче Ані мальвазії, ні з маком пирога? Чи бач, їй воля тільки дорога І […]
О Україно! Ти єдина в моїм розхристанім житті. Прийми цю спраглу сповідь сина, як щиру мову почуттів. На світі, знаю, […]
Живе і старждає щодень у мені Моя Україна, Клекоче у грудях неспокій і гнів, Як власна провина: За те, що […]
Вже в душі засіялось зимою, Вдарило вітрами зусібіч. Що це раптом сталося зі мною Серед катаклізмів протиріч? Йду наосліп і […]
Є на світі люди, наче метеори, є криштально чисті, як блакитні зорі. Ну, а ти, Кобзарю – Світоче всечасний, сяєш […]
Де Дунай шепотить під стіною мадярських відрогів, Де фортеця лежить, на півсвіта відкривши себе. Тут колись Петефі міряв, наче дитинство, […]
Ще буйнолистий серпень божеволів Плодами Спаса й золотим зерном, А вже нудьга вливалася поволі У втішну душу, мов терпке вино. […]
Цей білий світ, як біле божевілля, Як білих снів непрошена хода. Я в ньому дощ. Я в ньому сніг. Я […]
Тишу вдвох колисали ми, немов немовлятко. Наші мрії співали, як близнятка-дівчатка. Ми неслися з тобою в нашу пам’ять за сонцем, […]
Моя доля заквітчана рястом, Закосичена гронами див. Я пізнав од коханої щастя, Я по росяних травах бродив. Моя доля відшмагана […]
Зависло небо кунтушами хмар, Ідуть дощі, немов старці на прощу. Пригаслі думи зграями примар Обсіли душу, як церковну площу. Я […]
Перше осені слово – Перший лист на землі. За Дунаєм дзвінковим Тихі гори в імлі. А за тою імлою Є […]
Спочинь. Оглянься, чи рясні сліди На ниві всіх твоїх надбань. Світанок Твоєї долі відлетів туди, Де вимір інший і де […]
Українцям у діаспорі далекій присвячую. І. ЧЕКАННЯ Я вас чекав з далекої дороги Аж півжиття. Уперто дожидав. Гриміли війни. Над […]