“Опускаюсь на дно…”

Related posts:

1. СТУДЕНТСЬКЕ На столі латинь, старослов’янська, Мертвих слів ліси непрохідні. За вікном шумують, як шампанське, Білим цвітом обкипівши, дні. Кинути б конспекти […]...
2. ЗВУКИ РІДНІ Синь бездонна, ще й грозою прополоскана. Дзвони, дзвони, гул – рікою… …з підголосками. Тільки-тільки-но озветься дзвін церковний, будить щем солодкий […]...
3. “Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…” Гей, дуби мої – зелені хмарочоси… А мені уже дорога на похил. Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?.. Де ж […]...
4. “Похоронні дзвони…” Похоронні дзвони… – Дзвонять? – По кому дзвонять? – Дзвонити заборонено, ховають без дзвонів. – Кого? – Що?.. – Закопане […]...
5. ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, […]...
6. РІКА БРИНИТЬ Ріка бринить, як струни, між полями, Колишеться за нею свіжість трав, І поять хвилі човен до безтями. Так непомітно замовкає […]...
7. ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки […]...
8. ДУДАРИК Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, […]...
9. СТАРІ ЛИСТИ Старі листи – як вигасла зола, Не жди від них ні світла, ні тепла. Перегоріла, перетліла ватра, І ворушити попелу […]...
10. “Десь-не-десь, в якомусь царстві…” Десь-не-десь, в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й перестали, бур’яном позаростали повмирали дзвонарі, залишились комарі. Комарі на […]...
11. СПОМИНИ Сумеркові тони… Похоронні дзвони – Дінь-дон… Ніби на екрані Образи в тумані, Крізь сон. Рухи молитовні, Погляди любовні, Німі… Крила […]...
12. ЗАГРАЛИ ДЗВОНИ Заграли дзвони, заграли дзвони, заграли… Із буйним вітром на перегони помчали. Несуть розраду, несуть потіху з собою І під мужицьку […]...
13. “В зелених переспівах…” Євгену Гуцалові Євгену Гуцалові В зелених переспівах зоряно-криляно-клично Над вічним праполем і небом правічним Душа засвітилася, повна довіри До сизого […]...
14. У березовім гаю Незаймані, цнотливо-білі Берізки юні в царстві трав. Крізь крони гаю поріділі Синіє небосхил і став. І плинуть хмарки кучеряві, І […]...
15. 1. НІЧ Ось тобі, вбога пуста голова, перше знамення Різдва – снігу добув ти для білих поем, вітру черпнувши плащем. Крила не […]...
16. ДІАЛОГ Мовчи, кажу душі, мовчи, Не маєш приводу для слова, Бо я у Всесвіті нічий, В путі загублена підкова. Що образ […]...
17. “один вірш після мене залишиться…” один вірш після мене залишиться один вірш вписаний в партитуру берести молодої березової кори навесні напровесні коли плаче верба коли […]...
18. КІНЬ Затекли туманом темні очі, Світлі сльози краплями пливуть… Та бреде за возом він, охочий Доверстати нескінченну путь. Десь позаду поле […]...
19. “На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…” На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки – біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, […]...
20. ЯК БРАЛИ ДЗВОНИ Ранком, як стало лиш світати, Прийшли під церкву царські слуги. Як стали дзвони забирати, Понісся плач жалю і туги… Так […]...
21. ВЕЛИКОДНЯ НІЧ Гудуть дзвони, гудуть дзвони, Ходять з корогвами; Юрба люду на цм интарі, Товпа коло брами. Йдуть старії, молодії Ізо всього […]...
22. СТРАГОРА Рідну землю падолистом Вкрила осені пора. В помережане намисто Одягалася Страгора. На чолі – калини гроно, Золотий віночок див, А […]...
23. “Ніч западається. Крикне криком ранок…” Ніч западається. Крикне криком ранок. І сонце вдарить сонцем навсбіч. На лижах вирвусь я за полустанок, Де горло річки булькотить, […]...
24. ВІГІЛІЇ XL Ні світла, ані кроків на майдані. Ніч – наглухо – у володіння власні. Лише душа, як верховіття в лісі, – […]...
25. ЛЕБІДЬ Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, – Я чую крик пісень, Той […]...
26. ПАЛЬМА Розвіяла пальма В пристані крила, Заговорила: – Вітай заквітчатися Світлом на віях, Тим, що вбиває. Ніхто не ждав тебе, Я […]...
27. ДО КОБЗИ Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє […]...
28. ПОХОРОН ВАСИЛЯ ГАВРЕЛЯКА Дзвонили дзвони; повними слізьми З дерев холодні падали кришталі… І плакав люд: – О Господи, прийми В долоні теплі спазми […]...
29. “Вимережить пісню – голубині крила…” Вимережить пісню – голубині крила, щоб у ній блакитно далечінь замріяла, щоб у ній заграло шумовиння трав, я слова таємні […]...
30. “Опівночі до тебе…” Опівночі до тебе Я питався доріг, Щоб звалитись, як з неба, Як на голову сніг; Щоб шептала зраділо Ти слова […]...
31. “Звідусіль…” Звідусіль Віє березіль. До зими заклять Повені шумлять. Навсебіч Утікає ніч. На бруньках вишень Грає довше день. Це бусли Весну […]...
32. В ІРПЕНІ Прогуркотіла електричка, Луна розтала вдалині. І тільки поле, ліс, і річка, І луг, і сосни у вікні. Між сосен стелиться […]...
33. ВИПРАВДАННЯ Даруй вологу, що тремтить на віях, – Я нею спрагле серце орошу. То ти свята для мене, то повія, – […]...
34. УЖИНОК Я змарнував життя, шукаючи опори для свого “его”. Загнуздав у шори огром бажань і лакомств до привілля, до пристрастей, шаленства […]...
35. ЧЕТВЕРТА КАРТКА З КАЛЕНДАРЯ (1960) Народження привітало мене моє рідне й чуже місто дерева простягнули свої листяні долоні й підтримували сонце щоб було світло готичні […]...
36. “Брунатний захід…” Брунатний захід Дзвенить, як мідь, І б’ється пахіт У небозвідь. Полощуть ниви Небесний пруг. Рвачкий, щасливий Безкрай навкруг! Спинись, мандрівче, […]...
37. МАРЧЕНКО (Передсмертне слово) Розметай На безкрай Буревіями гніву Цю, як тля, Із Кремля Злу навалу бурхливу! Помолись І помстись Пеклом, повним покари, За […]...
38. “Піднявши білі прапори…” Піднявши білі прапори, Пливе в полон хуртеча. Полярна півноче, кори! Йде звага молодеча. Лише пратишу не поруш, Могутня, довга ноче. […]...
39. “Я стою на кручі…” Я стою на кручі – За рікою дзвони: Жду твоїх вітрил я – Тінь там тоне, тінь там десь… Випливають […]...
40. “Не грайтесь словами… У слові – ядро…” Не грайтесь словами… У слові – ядро, Енергія ядерна в Божому слові, Воно проросло – розрослося в огром, У вибух […]...