Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






САМОТНЯ ТОПОЛЯ НА БЕРЕЗІ ОЗЕРА

Ще змалечку нордом хилитана й гнута,
Стоїть вона, смоку напившись, руда.
І листя, як миті, яких не вернути,
На стрижений килим трави опада.

Усе, що минуло, ніхто не поверне,
Кільцем концентрично в глибини лягло.
Струмить в неозоре байдужжя озерне,
Їй корінь омивши, старе джерело…

Хіба що крилом у сумнім надвечір’ї
Махне, як знайомій, притомлений ІЛ,
Щоб снилась тополі галузка дочірня
Із наших алей чи з-над братських могил.

Здавалося б, що тій тополі? Одначе
Тривожно гуде в мені, наче басоль…
Я згодом поїздив, Канаду побачив,
О, скільки тут наших самотніх тополь!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

САМОТНЯ ТОПОЛЯ НА БЕРЕЗІ ОЗЕРА - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР