Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не знаю, відтворити чи зумію…”

Сергію Козакові

Не знаю, відтворити чи зумію,
Як тут, на чужині, в нічній пітьмі
Твоя зірниця, друже мій, Сергію,
Над Брокпортом зійшла: “Рімембе мі”.

І зводилась громада просвіщенна
Супроти бомбосмертоньки Фермі,
Коли високий промінь просурмив:
Як вічна таїна, як наречена,
Він кликав до життя: “Рімембе мі”.

Брильянти – пісні, золоті дукати!
Та як-бо жити в золотім ярмі?!
Не можна ні купити, ні продати
Те, що переросло в “Рімембе мі”.

Чи справді то якесь незначне чудо,
Чи народили ми його самі…
Та все ж тутешні українські люди,
Забувши про модерні голлівуди,
Козацькій пісні падали на груди,
Прощалися ж одним: “Рімембе мі”.

Проміння згоди сіяла в довкілля,
А подумки верталася домів.
Виходили до неї з хлібом-сіллю,
Прощалися ж одним: “Рімембе мі!”

Чи долітаю до твоєї хати,
Чи, затуживши, впало під дверми,
Коли через півсвіту, славний брате,
Гукав тобі, шептав: “Рімембе мі”?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“Не знаю, відтворити чи зумію…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР