Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Непояснимо…”

Непояснимо,
чому за фасадом лиця
бачу я темне за світлим, гуляючи з вами.
Так прорізається образ під лезом різця,
пам’ять про ртуть проступає крізь блиск амальгами.

Непояснимо,
що той, хто мостився, як брат,
в образі ящірки зору з’явився неждано.
Так, ніби хтось розчахнув, як портьєри, фасад,
й вдача рептильна
відкрилась за дружнім стаканом.

Непояснимо,
чому, мов коштовний напій,
непоясниме боюся незграбно пролити.
Правим крилом загрузаючи у перегній,
лівим – вглибаю в сліпучий огром лазуриту.

Непояснимо,
чому я так поглядом рвусь
з київських круч,
мовби цезар із пагорбів Рима.
Словом, твердим, як жорства,
гарячково давлюсь
й плачу від муки моріння…
непояснимо!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Непояснимо…” - БАЗИЛЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР