Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





Пам’яті С. Ч

Ще слово не прочахло на губах,
ще змах руки, що раптом обважніла,
застряг в повітрі,
а несмертний птах
вже випурхнув у сад з в’язниці тіла.
Обчухраний,
здіймаючись кістьми,
той сад лякав подобою фантому,
та діялось непоясниме в ньому…

й безклопітна синичка з напівтьми
хитала мур – останній день зими –
і обіцяла втіху і невтому.

Прощай! – кажу.
Дай, Господи, як він,
у вольнім жесті випрямити руку,
й останнє слово кинувши на кін,
подаленіти, як церковний дзвін,
округлим і тремким останнім звуком.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Пам’яті С. Ч - БАЗИЛЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР