Я – з розірваним серцем… Із розірваним серцем На долі, На болі людські – Ті шматки українські: Чи то партії, […]

Тремтять вогні удалині, Туман клубочиться над Бугом, Бринить росиста сива ніч Над потемнілим Устилугом. Мовчать обидва береги – Дрімає тиша […]

Мамині руки шорсткі, Як листя картопляні, Мамине в зморшках лице, мов листок картопляний… Радість у нас – зацвітає у мами […]

Відкриті дубові ворота Фортечного міста старого… І вийдуть дівчата навпроти – Мов квіти сипнуть на дорогу. Від світлих будов цих, […]

“Не вір, не довіряйся…” – чув не раз, А я інтуїтивно йшов на віру (З очей неметушливих п’ю довіру) Хоч […]

Не віриться, а його вже нема – ні ставу, ні тих сіножатей, там випала безпросвітна зима, якої не переждати. Тільки […]

Вже холоне, замовкає, в’яне Серце… І сльоза скупа – з очей. Та не гасне дух. І дух повстане, Знову крильми […]

Отакий егоїзм: “щоб і я, і сім’я, ще й лишилось для внуків… А що навколо – муки, Стільки розпачу, ям… […]

Хто таємниці знав, хто ближче був до суті – На тих чигала куля чи тюрма… Обірвані полки і комісари люті […]

Листя акацій побите морозом, Холодно голим скульптурам в осінньому парку, І тільки двоє на лаві у вітряній порожнечі Гріються в […]

Скажіть, братове, як вам тут, в Москві? – В цім потопті, немовкнучому гулі, – І ви, що нині творите живі, […]

– Які холодні руки… – Зате серце гаряче… Часто мовлене Як русалчине – іноді тіло. Як в Галатеї: Навіть зігріване […]

Двори ті споришами заросли, В них сироти-хати – безмовні пустки, Тини опали, сивий смуток слив, І спогад в горлі здушує, […]

Шпаруймо потріскані душі, Як стіни в занедбаних пустках, З дором, наче з хлібом насущним, Ходім до голодних, розпусних. І щирого […]

І В СЕЛІ Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари дерева похилі, І над всім налягає […]