“Ось і цвинтар сільський… Зачастив…”
Ось і цвинтар сільський… Зачастив
Щось я часом останнім до тебе,
До цих рідних могил, до хрестів,
Що ніяк не відірвуться в небо –
Що навіки застряли в землі,
Як ці люди – тіла їх і душі,
Що на суд до Петра чи Іллі
Лаштувались, і досі не рушать.
…Хлібороби мої, ковалі,
Скам’янілі мої, незворушні,
Золотим колоском на стеблі
Кожен з вас нахиливсь в мою душу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- СІЛЬСЬКИЙ СОНЕТ (З зимових спогадів про літо) Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу […]...
- “Завжди ці відкриті на цвинтар ворота…” Завжди ці відкриті на цвинтар ворота, Де, справді, я знаю, чекають мене… Ця тиша одвічна, одвічна скорбота, І цей падолист […]...
- Сільський спокій Люблю і славлю я село, коня і плуг, Час оранки, сівби і урожаю І пісню, повну радості чи жалю, Перестуки […]...
- “Я вірші пишу…” Я вірші пишу вночі в Прокураві, я вірші пишу в татовій хаті, доки сидять під стіною на лаві мої предки […]...
- ЦВИНТАР Сидять гуцули на човнах могилок під спорохнявілими щоглами хрестів. Вже флота цвинтаря відчалює зі схилу в поводдя трав високих і […]...
- ЯНІВСЬКИЙ ЦВИНТАР Ми персонажі “Одіссеї”, що потрапили у викривлені кола. Поема – небо без кінця, а небо – дерево життя, життя записано […]...
- ЦВИНТАР НАД ВІТОЮ Десь тут шлях свій починала Віта, Туманами сивими повита. Від ріки, яку шукати годі, Залишилась назва у народі. Віта, Віта! […]...
- ЦВИНТАР БУТАФОРІЙ Вицвілі сувої декорацій сплять у театральному дворі. Декораціями захаращені закутки старі. Злущують вітри, дощі полощуть фарби, що служили до пори. […]...
- “Ой я дівчина полтавка…” Ой я дівчина полтавка, А зовуть мене Наталка. Дівка проста, некрасива, З добрим серцем, неспесива. Коло мене хлопці в’ються І […]...
- БЕРЕСТЕЧКО (пожнив ‘я) над снопом на покуті Божа Мати зігріває диханням сиріт порубаний козак хрестом лежить у полі на всю Україну […]...
- 16. У ТАТРАХ Це було в словаків, там, де Татри сині На шляху від Нітри і до Глаговця. Хлібороби в селах, щирі і […]...
- “Село моє – палали грядки маками…” Село моє – палали грядки маками, Старі спирались вишні на плоти, Де ми пересміялись, переплакали І виросли – назавжди відпливли. […]...
- “Народе рідний мій, сільський народе…” Народе рідний мій, сільський народе, Ще опівночі тінь зловіща бродить По тих страшних, забутих цвинтарях… Ще отогони живуть у димарях […]...
- “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
- МАЗЕПА XIX А небо дихає грозою Над синім вилиском штика… То Карл Дванадцятий до бою Петра з фіордів заклика. Відважний лицар опівночі […]...
- “Розляглись поля широкі…” Розляглись поля широкі, Несходимі, незміримі. Із боків хлюпнуть хлібами – Заколишуть і присплять. Плине хмара із-за моря Над лісами, над […]...
- “Степи лежать мов зачаровані…” Степи лежать мов зачаровані, Залиті сяйвом голубим. Хмаринки, сонцем пересновані, Пливуть і тануть, наче дим. Ані шелесне вітер колоском, Ані […]...
- “В Іллі на дачі лиє дощ…” В Іллі на дачі лиє дощ, І троє гусеняток, Хоч так чи не так, чи як там хоч, Скубуть траву […]...
- “непростимені…” непростимені начезбілогоклинуводаперламутрова листнаколіні азъ воздам криниця попелом вкрита і київ з ночі чотири легенди кождому кару свою відкурличуть криламивідообнімуть і […]...
- “Темницю темну збудувала ніч…” Темницю темну збудувала ніч І в ланцюги мене там закувала. Запалена уявою, стогнала Гаряча думка і летіла пріч. Я не […]...
- СОНЦЕ ПІД ГОЛОВИ Підпалимо небо – і кинемо душі в повітря! В степах розгнуздаєм сліпого коня. …Клекоче огонь нам – навіки повірте! Співає […]...
- НАДВЕЧІР’Я Списом золотим втинається в західний обрій літак. І палаючий слід – на червоному, на погасаючім небі. Надвечірні прощальні помахи крил […]...
- Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...
- ГРОЗА НАД ДУНАЄМ Палахкотить гроза понад Дунаєм. Скипають води. І чорніє мла. З’єдналось пекло з громовистим раєм. Хвала Іллі, що гримотить, хвала! Земля […]...
- Стихи о Петербурге I Вновь Исакий в облаченьи Из литого серебра… Стынет в грозном нетерпеньи. Конь Великого Петра. Ветер душный и суровый С […]...
- “Збулось пророцтво Крі: списи й вігвами…” Збулось пророцтво Крі: списи й вігвами Обвіяв мир – і битою порохи Лягли на свіжі просіки й шляхи, Що клали […]...
- ДОРОГА В СВЯТО Дорога в свято вже близька! Ці дні – додому кладка. По Україні йдуть війська, По землях мого батька. І день, […]...
- Ці тексти як жінки регочуть віддаються ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]...
- “ці тексти як жінки регочуть віддаються…” ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]...
- Цей вітер що перестрибує цей вітер що перестрибує цей дощ із довгим волоссям подати руку я випила плинну зорю на кожен мій палець сідає […]...
- “Ходімте в сад. Я покажу вам сад…” Ходімте в сад. Я покажу вам сад, Де на колінах яблуні спить вітер. А згорблений чумацький небопад Освітлює пахучі очі […]...
- “Не тополю високую..” Не тополю високую Вітер нагинає, Дівчинонька одинока Долю зневажає: “Бодай тобі, доле, У морі втопитись, Що не даєш мені й […]...
- ВІДГОМІННЯ Світлій пам’яті брата Федора Я жалів і жалітиму юні літа, Хоч вони вже далеко, далеко, Де у синьому небі і […]...
- СЕСТРА ПРИЇХАЛА Та сідай, припрошую, сідай, Скільки я не бачився з тобою! Як там нині під горою гай? А луги та верби […]...
- ПОЛЬОВА ЗУСТРІЧ Глянула… Таким гарячим золотим рум’янцем Заблищав серп коло пояса, Пригадую: На його блискучій поверхні Коливались дві сині веселі волошки. ЧЕРВОНИЙ […]...
- П. С Не жаль на злого, коло його І слава сторожем стоїть. А жаль на доброго такого, Що й славу вміє одурить. […]...
- “І досі сниться: під горою…” І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки […]...
- АРХАЇЗМИ – Запам’ятайте, – каже вчитель, – що архаїзми – це слова, Які до того застаріли, що їх ніхто вже не […]...
- ПОСУХА Понад прив’ялим клином конюшини Гудуть пухнаті, степові джмелі. Не взявши меду на пустім стеблі, Спішать у дупла під кущі шипшини. […]...
- “Коли Каган під’юдив норов Коби…” Коли Каган під’юдив норов Коби І, вкоренивши скрізь голодомор, Пустив на той світ, сіючи роздор, Мільйонів сім ратаїв, без хвороби; […]...