Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ми самотні в безмежних потоках облич…”

Ми самотні в безмежних потоках облич,
Ми самотні, як зорі, у розсипах тих безкінечних,
В нас отой підсвідомий, отой невгамований клич –
Те бажання взаємності, дотику душ в холоднечі.

І в родинному колі, чи в колі веселих розваг
Ця сумна, ця самотня орбіта прокреслена світом.
В кришталевому холоді безлічі сяючих ваз
Ми шукаєм тепла – ту спорідненість, душі зігріти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ми самотні в безмежних потоках облич…” - БАБІЙ СТЕПАН