Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ГЛИБИНИ ВОЛИНІ

Що там? – Глушини і нетрі лісні?..
Хащі, мохи бородаті?
Сходить полуда, як лід навесні,
В темряві видно багаття.

Тіні здригнуться. Спливають з імли
І заясніють обличчя,
Ті, що багаття живі розвели,
Ті, що у спогади кличуть.

Спалахи, спалахи – душі, серця,
Вогнища давнього братства,
Сила і крила, і муки творця –
Предків духовні багатства.

Школи, друкарні – джерела…
А ще – спротив на княжій Волині,
Гордий, зрідні із нещадним мечем,
Гнізда його соколині…

Звідки злетять: молодий Северин
(Лицар селянського війська)
І Сагайдачний – грозою на Крим –
Слава лунка запорізька!

Віє принадою древнє: Волинь,
Дума над серце шугає,
Раптом відкрита – бентежить глибінь,
Наче колиска гойдає.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ГЛИБИНИ ВОЛИНІ - БАБІЙ СТЕПАН