3. ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР
Воскову свічку, брате, засвіти,
Хай тінь відступить у кутки печери
І, помолившись по легкій вечері,
До півночі мереж святі листи.
В життя вдивляйся, як в глибінь Дніпрову,
І Русь правдивим серцем просвіти.
Біля початку, витоків мети
Плекаєш парость молодого слова,
Йому і розвиватись і цвісти,
Підноситися з боїщ і пожарищ,
І неповторні відкривати чари…
Те все прийде через віки сльоти.
Важкий літопис починаєш ти –
За обрієм злітаються татари.
(3 votes, average: 3,33 out of 5)
Related posts:
- ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР Для вигадки глина і для закону, химерна позначка – це сховок від скону. Скриплять клинов’язні лункі писаки, і здмухана нечисть […]...
- НЕСТОР МАХНО І Не крик гайвороння, не клекіт шулік – Лунає ланами отаманів клик. Дуднить Приозів’я, і Гумань гуде – Отаман зухвалу […]...
- Гасне день Гасне день, Туман долину слонить, В садах біліє цвіт вишень, Між листям вітер дзвонить. Прийде ніч, Така багата в чари, […]...
- “На недописану в трансі строрінку…” На недописану в трансі сторінку Втомлена падає голова… Трясся Бальзак пів Європи до жінки – Пани прихмливої (ось де дива)… […]...
- “Похмуре небо під горою…” Похмуре небо під горою У сірі скелі глухо б’є. Колись ми тут удвох з тобою Про щастя мріяли своє. Які […]...
- “Я вийму суворий жереб…” Я вийму суворий жереб Німого навік буття, І мій пересохлий череп Простору замкне виття. І кості мої мандрівні Зупинять похід […]...
- “Мені відкрилась істина печальна…” Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна. Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом […]...
- ЧІЧІКАСТЕНАНГО Мої прадавні чари: Терти у жмені те зілля. Хай долоня несе тобі запах Кадильниці в Сан Томе. Заклинати зорі на […]...
- “У неділеньку та ранесенько…” У неділеньку та ранесенько, Ще сонечко не зіходило, А я, молоденька, На шлях, на дорогу Невеселая виходила. Я виходила за […]...
- “Знаєш, я частенько вже боюсь…” Знаєш, я частенько вже боюсь: що рядком раптово захлинусь. Стане серце раною в мені. Заклекоче слово в глибині. Магма слова […]...
- “Десять років пройшло – все кленуть Горбачова…” Десять років пройшло – все кленуть Горбачова, Україні моїй незалежній клянуть, Все не клеїться в них, не виходить нічого І […]...
- “Коли спадає день шалений…” Коли спадає день шалений у вечорову синю сіть, забутий сад несе до мене бентежний шелест верховіть. На плавних обертах скрегоче […]...
- ІСУС ДАЖБОЖИЧ В Галичину, чи може в Галілею, Нам все одно земним, куди прийти, Дажбога син, піднесений землею, Шле в небо: “Отче […]...
- САД МАЄ ОБЛИЧЧЯ УПИРЯ Сад має обличчя упиря, хоч починає цвісти, напух від тиші, як від крови, як губи посиніло його каміння, простягає до […]...
- “Читаю душі ваші, наче книги, я…” Читаю душі ваші, наче книги, я І сам цвіту – ридаю, як роса… Ах, на землі одна, одна релігія – […]...
- НЕВОДИ Ніч розкинула таємні неводи На срібного окуня в небесних водах, Сова злітає зі старої дзвіниці, Молода чорнокнижниця діє чари. Стрункий […]...
- “Стою, вдивляючись до щемних сліз…” Стою, вдивляючись до щемних сліз У неба шовк. Десь там зоря висока Мого кохання. І Великий Віз Зорить на мене […]...
- ВІРШ ІЗ НАЗВОЮ В КІНЦІ Це диваки, що прагнуть пояснити, За що ми любим небеса і квіти, Чому тривожать провінційні птиці Лавсан і лоск модерної […]...
- КАДРИ ФРОНТОВОЇ КІНОХРОНІКИ Хай мигтять екрани променисті, щедрі на сюжети і слова, хай вражає точна гра артиста – нам документальне подавай! Щоб від […]...
- “Прислухаюсь до голосу старших…” Прислухаюсь до голосу старших, До поважних думок патріарших: Вечорова прослалася путь, Одійдуть – і уже не прийдуть. І нажите, набуте […]...
- АЛХІМІЯ В реторті вариться коктейль – твоя й моя першооснова, якої давній менестрель шукав із музики і слова, – в реторті […]...
- “Ріка життя пливе все далі в даль…” Ріка життя пливе все далі в даль, Навпомацки прощупуючи простір, А ми ніяк не виплачемо жаль, Моя кохана, через стільки […]...
- “Як з Бережан до кадри…” Стрілецька пісня Як з Бережан до кадри Січовики манджали, То краялось серденько Із горя та печалі. То краялось серденько Хорунжого […]...
- В реторті вариться коктейль В реторті вариться коктейль – твоя й моя першооснова, якої давній менестрель шукав із музики і слова, – в реторті […]...
- РЕКВІЄМ В деревах, осене, шуми, Що в головах його могили, Вони тепер за доньку й матір, Слова від мене сопілкові. Росою […]...
- ПАМ’ЯТЬ ДЕРЕВ Ці дуби, що небо підпирають, Певне, ще Батия пам’ятають. Сосни у спокійному величчі Не забули про козацькі січі. Свідками фашистської […]...
- МАЙЖЕ КОЛИСКОВА Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні. Мати: Заснуло, сину, між гілками. Хлопчик: І гріє там хрущів? Мати: З жучками. […]...
- З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзі, траплялось, щоб од міста, села три ріки розливалось з одного джерела? Що не річка, то мова прагне, […]...
- ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Йому і страшно, і блаженно, він посивів, як сивий світ, людинолюбцеві Довженку запахло мудрістю століть. Запахло сонце світлим медом в […]...
- “Коли б я мав хист маляра…” В. Симоненкові Коли б я мав хист маляра, Я змалював би молодого дуба, Міцного дуба на широкім полі – Серед […]...
- ПІСНЯ ПРО ЗАЛЬЦБУРГ Були голодні сорокові роки – нових надій післявоєнний час. В маленьке місто, з-поміж гір високих прийшла у гості молодість до […]...
- ЕТЮД КОХАННЯ Кохати – нові землі відкривати, Нюанси свіжі і відтінки нові. Кохати – це щомиті дивуватись, Це – задихатись з подиву […]...
- ТРИ СЛОВА Гуцульщино-любко, Хато смерекова. Через гори лечу, Через річку лечу, Через сонце лечу На кутю, на коляду, На ковзанку на льоду, […]...
- “Чогось так банно… На душу впала…” Чогось так банно… На душу впала Безмежна скатерть тоски і смути, І серце багне в тиші заснути, Як скорбна пісня, […]...
- СЛОВО Змивають хвилі часу назавжди Епох минулих нетривкі сліди. Та на віки лишається у слові Усе, що гідне шани і любові. […]...
- ЧОРНОТРОП Здригнулася струна від променя тонкого, зневажений від всіх сніг ще білів як міг, і колесо дзвінке мережило дорогу, якою вовни […]...
- КРИВАВА ГОДИНА Тебе не було на термометрах і годинниках, і навіщо було носити пашпорт для слини, навіщо відкривати дерева на краях уст […]...
- “Прийде пора – і я цей світ покину…” Прийде пора – і я цей світ покину, Нащадкам залишу як заповіт Думками обіймати цілий світ І над усе любити […]...
- “За пишним святом – знову будні…” За пишним святом – знову будні, Одноманітні дні й труди. Так є, і так було завжди, І так, мабуть, довіку […]...
- НАД БУГОМ Сядем тут, відпочинемо, друже, Розіславши на камінь шинель. Ой широко розлився ти, Буже, Ой далеко плисти до тих скель! Кожен […]...