ДО ДНА
Я витесав поему з срібла,
поема – мов ялиця.
Весна спинилась і приблідла,
мов з дива молодиця.
Співай, сокиро, теслі безум,
розтісуй пісню знову!
Углиб, до дна співуче лезо
встромляю в корінь слова.
20 січня 1935.
(3 votes, average: 3,00 out of 5)Related posts:
- ЯРМАРОК Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій, зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, немов стобарвний гребінь. Співають теслі, бубни […]...
- МІЙ ЦЕХ В мойому цеху теслів і митців п’янливі таємниці, зваби і омани. Перо і пензель, тремтячи в руці, проколюють думок метелики […]...
- НАУКА Навчися в теслів ремесла, навчись тесати слово. Весна лірична відплила, теслярське літо знову. Горю молитвою сокири, ношу із срібла строфи. […]...
- ХЛІБ НАСУЩНИЙ У дно, у суть, у корінь речі, в лоно, у надро слова і у надро сонця! В екстазнім шалі, в […]...
- САД Біологічний вірш у двох відмінах 1 Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі, вривається розмова, ледве розпочата, спалахують думки й ховаються […]...
- ГОРЕ ПОЕТА Люде добрі! Пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу. Розкажу вам все. Учора Я […]...
- ДНО ТИШІ Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах […]...
- КОЛЯДА Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя боже повезуть. Тешуть теслі з […]...
- ВСЕСВІТНЯ ПІСНЯ Стікає кров’ю пісня світова. Співайте, люди! Пісня ще жива… Допоки ще не пізно – рятуйте пісню! Хай пісня глушить ядерні […]...
- 09. ОЖИДАННЯ У далеч встромляю розгойдані очі, неначе гарпун: на обрії сивім, де небо з землею зішите нитками дерев, таємний, рухливий підноситься […]...
- Сотворіння саду …ми сад в якому виросли дерева уста в уста мов білий подих саду де слива ледь волога і рожева цвіте […]...
- НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...
- І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...
- “Десь затихають у ярах вітри…” Десь затихають у ярах вітри, І мерхнуть зорі за їдким туманом… А ти гори, а ти в мені гори, Аж […]...
- КАХЛЯНА (ТОСКНА) БУКОЛІКА Лубочки стишені, пастуші вже не диктуєш ти, лиш порожніють з тютюнцем папуші, і сохнуть чарочкам роти. Тож дай мені ще […]...
- “В отчій ласкавості…” В отчій ласкавості сонечко гріє, просто з цікавості хмарка синіє. Теслі завзяті лаштують дорогу – дні непочаті видно з порогу. […]...
- “Дрібніють люди в нашому селі…” Дрібніють люди в нашому селі – Кволіші в роздумах і з вигляду затерті – Померли газди, теслі, ковалі… Лишилися на […]...
- “Як бджоли п’ють нектар, беру слова…” Як бджоли п’ють нектар, беру слова З розмов урочих, мудрих архитворів, Із глосарів, куди їх запроторив Суворий час, напора вогнева. […]...
- МЕТЕМФІСИС А нас, тих, що знали зарані пісню, Заспівають у трави, квіти й коріння, Вітерець хвильовий пролетить і свисне, Тичину блакитний […]...
- ТІНІ ЗАБУТІ Хмари над лісом пливуть в далину, Вітер свистить свою пісню сумну. Чую в тій бучі забуті слова, Часу далекого мла […]...
- ВИШНІ Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й […]...
- ОЛЬБІЄЦЬ Годi! I лiру кидаю на барсову шкуру. Серце ледаче давно – як фiял без вина. Пiнявий трунок щасливо допито до […]...
- ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...
- ПАВУК Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском? А дощовинню-павутинню […]...
- НЕ ВІДЦВІТАЙ, КОХАНА! Усе живе цвіте і відцвітає. Рожевий спомин яблунь опада, акація сніжисто-золотава перекипає в пару, як вода. За цвітом не встигаю […]...
- ПРОРОК Т. Шевченку присвята Він пас ягнята за селом Такий сумний, такий ще юний… В душі палкій бриніли струни – Ніким […]...
- ПОСЛАННЯ Немов розтятий стиглий ананас, В якому зерна ніби самоцвіти, Співуче серце віддаю для Вас, Для Ваших кіс. О будь же […]...
- “Під сливами угорками…” Під сливами угорками, Де зріє шум-трава, В джерелах неприборканих Шукав я ці слова. Мені тут юний вік минав, Тут корінь […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО КЛЮЧІ ВІД КОХАННЯ 1 Зелений лист, крилатий ключ, і веретено і обруч, і знов сп’яняє, як сп’яняла, похмільна юності кабала. Палати знов і […]...
- РІДНА МОВА Рідна мова, зелена діброво! Чую пісню твою молоду. Золотими зірницями слова ти цвітеш у братерськім саду. Все бувало: несито і […]...
- ВЕРБЕЛЬ Ось бубон ранку – кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, […]...
- ТЕСЛЯ Пахуча стрічка з-під рук втіка – Стружка тече, мов ріка. На одному березі тесля молодий, На другому – теслин дім. […]...
- КРАПЛЯ Ще до вчора, ще до вчора крапля ця була прозора, в глибині її стозорій відбивалось море, море. Лебедино аж донині […]...
- СТРІЛА Подай мені лютню з каміння, холодну мов лід і блискучу мов сталь! О, не кантилена осіння, зими променистий, іскристий кришталь. […]...
- ЗОЗУЛЯ Ой, закувала знов зозуля. Мабуть, кує вже сотий раз? Вже двадцять весен в юних гулях відмірюю піснями час. Роса сріблилась […]...
- “Ця осінь, Боже, також золота…” Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і […]...
- Три насолоди маю вiд кохання Три насолоди маю вiд кохання. Найперша – я стаю самим собою, Купаюся у щирiм спiлкуваннi, Про все, що хочу, говорю […]...
- СПІВАК Чому за життя ми талант не цінуєм, А згадуєм тільки в той час, Коли похоронний плач музики чуєм, Що совість […]...
- 08. ІДИЛІЯ На побережжі ріки отара овець білосніжних, вітер торсає хмарами, білою гривою неба, поки сивої мряки туманів, мов жито, не вижне; […]...
- “Енергію у жінку переллю…” Енергію у жінку переллю… Той надлишок, ту, що від алкоголю, Ту, що дарують іншим без жалю, Нахабно зацілованим і голим… […]...