З ПОЛТАВСЬКИХ РЕКОЛЕКЦІЙ
не з учених криниць на площах
не з полотен в диму нічному
ти визбируєш світ як мощі
перманентного іподрому
ласки вкритих блідою шкірою
недоторкані вийдуть в сад
я губами тебе вимірюю
кожну матрицю дописав
кожний волос погнутий змучено
в тремі виходу поза круг
не перейдуть сліди за учнями
відображенням під кору
ламко слухати риб на прив’язі
лиш покута як фризієр
похизується трохи ризами
і під ножиці розіллє
нерозбещену тугу вечора
розпанахає алкоголь
сад наш рухатися приречений
у крові посади його
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- З ПОЛТАВСЬКИХ РЕКОЛЕКЦІЙ – 2 взуття душі – ночівля чинбаря (віддерти слово відмочити горло) а відьмою на босий чин бояр і день іде і ніч […]...
- ЗНАЧЕННЯ ВРАЗИ Я нікому не суддя! і знаю тінь свою в тропі щоденній. Коло башти присудив до зламу грім – ялину, кору […]...
- 15. Над тобою і учнями Сина Над тобою і учнями Сина зависли вогненні скрипки, і музичною стала земля: за смичком – усі крони тепер. Проща хмар […]...
- МОЙСЕЙ І кликав Мойсей до Господа, кажучи: “Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, – і вони вкаменують мене”. Ще трохи, […]...
- ТИ КРУГ ШИЇ РУЧКУ В’ЄШ Ти круг шиї ручку в’єш, Круг серденька – зраду, Знаю, знаю, що ведеш Мене на загладу. Я цілую жар губок, […]...
- “Шовковий смуток надвечірній…” Шовковий смуток надвечірній повітря синє прорідив, і простелився дим покірно уздовж води… І непомітно, ледь сирітно трава при річечці росла, […]...
- “О, це осіннє журавлине “кру!”…” О, це осіннє журавлине “кру!” – Листя вмира і на брук осипається. Все повертається на правічний круг. Все повертається… все […]...
- “Мої слова, добірні й прості…” Мої слова, добірні й прості, Гойдає Тихий океан. І проростають, наче брості, Снажні рядки – дзвінкий пеан. Мої стрункі й […]...
- VII Grave. Сцена весілля в саду Над сади і сліди мої сад-пантеон. І ромашки гадають – півспалах, півтон: – Любить… не любить… Лю… Над сади і […]...
- КОБЗАРЕВІ СЛІДИ За Кобзаревим університетом цвіте червона сутінь у саду. Червоною стежиною поета на світло Заповіту я іду. Не забувають нелині крислаті: […]...
- Здається ми перестаємо слухати здається ми перестаємо слухати такою безневинною печаль скрадається вкороченими звуками в яких живого імені не жаль код бездоріжжя: ребра і […]...
- “Стільки відгриміло, відбуло…” Стільки відгриміло, відбуло, Як в кору – вкарбоване у лиця, Долі сиве, січене крило На тугому вітрові сріблиться. То ж […]...
- “В обдертій Гурівці на самім схилку…” В обдертій Гурівці на самім схилку Помітив я хатиночку одну, Старанно білену, як в давнину, – Вона ясніла барвами присілку! […]...
- Який милий і мудрий фацет який милий і мудрий фацет не з показних мудрагулів а таки справді мудрий одразу видно щоз доброго тіста уважний і […]...
- І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато […]...
- БАЛАДА ПРО ТРЕМБІТУ Трембіта ніколи не грає веселої, Вона сповіщає про горе. Було це давно. Далеко в горах Жили легенди, Велети й Чугайстри. […]...
- “Хай сніг іде холодний та лапатий…” Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу […]...
- “Дев’ята книга, дев’ятий круг…” Дев’ята книга, дев’ятий круг… Якби то зринув дев’ятий вал! Палає серце від злих наруг – І б’є прибоєм визвольний шквал. […]...
- Текст як відмазка – живеш і листаєш РОМАНОВІ СКИБІ текст як відмазка – живеш і листаєш мнешся понуро з ноги до ноги старість не радість і радість […]...
- “мій Господи, поговори за нас…” мій Господи, поговори за нас. Тобі давно воздасться говорити за кожну хвилю золотої квити, за недопитий, бо гарячий час. доопріч […]...
- ВОНА МОЯ! В МОЇХ ОБІЙМАХ! Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. […]...
- МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
- Добре слухати добре слухати твій голос тише! лишити в душі відчинені двері для твоїх кроків коли зіниць розквітлі келихи наливаються вечором наче […]...
- НАВПІЛ 1. повстанців, як мурах, не тисне листя матове. у проміжку листань їх білі черевця проблиснуть крадькома, і навіть автоматами не […]...
- “Все марнота: багатство і чини…” Все марнота: багатство і чини, і смак вина, і перелюбства ночі, жебрацтва біль й покута без вини, і заздрощів на […]...
- “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
- “І, посміхаючись, мов танув…” І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе […]...
- ЛІТЕРИ Я пам’ятник собі поставив нетривалий – Не з міді гордої, не з мармурових брил, Скупі слова мої, що на папері […]...
- СКУЛЬПТОР Глубокий взор вперив на камень, Художник нимфу в нем прозрел, И пробежал по жилам пламень, И к ней он сердцем […]...
- НАД БЕРЕГАМИ ВЕСНОТАЛУ Назріває скресання Дніпра, наливаються соками лози. Ще навколо непевна пора – за відлигами ходять морози. Ще дерева бринять у льоду, […]...
- ПОШУКИ ВЕРТОГРАДУ Ще трохи – і ти збожеволієш від щастя продиратися крізь оці кущі. “Суниця, – повторюєш, – малина, порічка, ожина, ліщина, […]...
- “Відгомоніла спрагла рівновага…” Відгомоніла спрагла рівновага, І тільки – спомин, як бутна мета, І тільки – будня розбуяла брага Мені допалює сухі вуста. […]...
- ІСЛАМ якби я був старосвітським турком і вірив би в автоматичну міграцію із продірявленого невірними тіла в серай мабуть не бруднив […]...
- “В дні, прожиті печально і просто…” В дні, прожиті печально і просто, все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем я чекала тебе з доріг. Забарився, […]...
- “У лісі темно. В лісі ніч…” У лісі темно. В лісі ніч. Сидить навпочіпки світання, І дотліва вогнева тліч, Жовтіє в сніг дорога санна. Під верболоззям […]...
- ДОРОГА Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі […]...
- “вона і сніг темнаво золоті…” вона і сніг темнаво золоті. тонкі сліди її тонких життів ще тихо проступають крізь окладень. і скапує волосся по щоці, […]...
- “ми візьмемо трохи вина…” ми візьмемо трохи вина за вікнами буде весна і ти будеш трохи дурна і я буду дурнем набитим і зайчик […]...
- ЇЇ Її убережу навік, – Іван. Їм іскри, церо; ген ситар беру. Тире – межа, женем на барабан. Меча в кулак […]...
- ПЕТРО БРЕЙГЕЛЬ Житні хлібини крають ножами і не можуть наїстися. Аж трясуть неголеними щоками над коржами й кулешею, ще й дослухаються, як […]...