ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА

Related posts:

1. ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА я не доріс до розмови про плаху сервус озерам які прогоріли пане диктаторе осінь це бахур що відгризає душу від […]...
2. ТРОЯНДА Пашать розхилені уста троянди, Схиляється до них душа моя. Там видно пелюстки, неначе гланди У трепетному горлі солов’я. Там видно […]...
3. ТАНГО “БІЛА ТРОЯНДА” Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими, поміж дахами, балконами й вивісками, в надвечірнім затемненні сніжного міста, снується танго безпритульне, вигадане студентом […]...
4. “сонна осінь з голубами янголів…” сонна осінь з голубами янголів. щось воно на денці тік то так. я б тобі повірив би та я б […]...
5. ПРИКАЗКИ. ПЕРЕКУСІТЬ, ПАНЕ! Обсунулась стара гребля, Місток похилився, Спала річка невеличка, Млинок завалився. На камінні кілька хлопців Черепками грає, Аж ступою через греблю […]...
6. “Це осінь це осінь це осінь…” Це осінь це осінь це осінь на срібну дорогу вийшла і долю нам бабиним літом і листям черленим пряде Це […]...
7. “Падає листя в жовту траву…” Леонідові Закордонцю Падає листя в жовту траву, Днина ясна і погожа на диво. Скільки я років іще проживу – Це […]...
8. К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...
9. “Як ти лежала горілиць…” Як ти лежала горілиць На полонинській крутогорі, Внизу ницьма стояли зорі. На білу грудь дививсь Господь І думав, як це […]...
10. Димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі димом теменним андрійку осінь і праліс і просто вилити в проріз вікон озера синій простір листям стелити кволим […]...
11. ДО ІГОРЯ Тобі же, полюбовниче Боянів, Що синього хотів-єс випить Дону, Тобі ж коліно своє не приклоню? Заграли в срібло-злато вельми рано!.. […]...
12. ЧЕРВОНА ТРОЯНДА Біля церкви святого Степана Запорошені лави, стежки Білим снігом. І жінка в багрянім, Наче янгол спустився з туману І бентежить […]...
13. БІЛА ТРОЯНДА Не стукай у вікно, що в самоцвітах дощу; між нами – гупання ходи. Твоя колючка знає: час проходить – пробийся […]...
14. ТРОЯНДА ГІР (Мачу-Пічу) Була я гостею в Андах, В троянді, де сходить бог Сонця Над пелюстками верхів. Бриніла мені Вільканота На інструменті старому […]...
15. ЧОРНА ТРОЯНДА Із-під чорного капелюшка, з-під якого кучерявилося чорне волосся, у його бентежливій облямівці променилися чорні глибокі очі. Грецьке щось чи іспанське, […]...
16. “Троянда запашна… та чи вона ж то чує…” Троянда запашна… та чи вона ж то чує Ті любі пахощі? Ба навіть соловейко, Чи сам він чує те, чим […]...
17. ІВАН І ЩЕЗНИК (З циклу “Вертепчик”) Іван: М’якого зеленого пісочку хотів я для вежі, та вже майже не хочу, бо чорне перо впало на довгу річку […]...
18. УКРАЇНЦЮ СКАЖЕШ: “ХЛОПЕ!” ВІДПОВІДЬ ПОЧУЄШ: “ХОПЛЮ!” Треба робить на шляхту – так шляхта бажає, Годі хлопа до того примусить буває. Стали хлопи за гору, і шляхта […]...
19. Неділя Не піду цією стежиною, Засипаною листопадом. Тут з кожним кроком Усе глибша, все похмуріша осінь, Сяду там – над струмочком, […]...
20. ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
21. СОКОЛИК Ішов п’яний серед ночі. Добре десь напився! Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився. А п’яному, як малому, усе вдивовижу. […]...
22. “Тільки далеко від тебе…” Тільки далеко від тебе Я твою близькість відчув, Тільки в журбі за тобою Я своє щастя знайшов. Чом не родився […]...
23. “Я кохаю ті хмари похмурі…” Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх – грім, А ударять – […]...
24. “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
25. З циклу “НАЇВНІ ПОЕЗІЙКИ” (1913)ОСІНЬ Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь […]...
26. “Зацілую мрію на твоїх вустах…” Зацілую мрію на твоїх вустах, Розтривожу осінь в золотих садах. Зацвіте бажання й запалахкотить, Птахом сизокрилим в серце прилетить. Роздобуду […]...
27. “Потіхи серце прагне…” Потіхи серце прагне; Тоді – відлучуй біль; Тоді – мала відрада Притишує журбу. Тоді – вдавайся спати, Тоді в урочий […]...
28. У КВАРТИРІ КОМУНАЛЬНІЙ Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири: Одна кухня, одна ванна, а сімей – чотири. Якось, вставши серед […]...
29. ОДИНАДЦЯТИЛІТНІЙ ЗАКОХАНИЙ Клякса плакса чого плачеш Моя мила поїхала далеко і вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе […]...
30. ВІРШ – ЗАГАДКА Дмитру Герасимчуку Люблю пригоже надбистрянське місто, З часів далеких в ньому я осів. Тут стрів кохання, мов із зір намисто, […]...
31. “Спадає тривога не тільки свинцем…” Спадає тривога не тільки свинцем – Спадає тривога дощами в лице, Спадає тривога сльозиною з вій – Її ти, поете, […]...
32. “осінь вечір пора вмирати…” осінь вечір пора вмирати голос кришиться на вітру сон раптовий як алігатор підкрадається угору теплий місяць до ока липне над […]...
33. Осінь вечір пора вмирати осінь вечір пора вмирати голос кришиться на вітру сон раптовий як алігатор підкрадається угору теплий місяць до ока липне над […]...
34. ПАМ’ЯТІ ДРУГА В п’яту річницю смерті В. Кобилянського Втіхи ні крихти, – а стільки терпінь!.. Душа до одчаю самотня… Ти тільки сон, […]...
35. “Тебе вітаю, сонце стопромінне…” Оксані Лятуринській Тебе вітаю, сонце стопромінне, Моєї плоті омивальний плин, Потужна повінь, що вселадно рине І пориває до сяйних вишин. […]...
36. ДО ЯЗИКОВА Язиков, хто подарував тобі талан твій заповзялий? Ти, мов дитя, в чаду забав, де зайвий дух і силу взяв, і […]...
37. ОСІННЄ Залетів до хати лист перший осені сумної. Поруділий, наче лис, весь пошерхлий, у сувої. Осінь, осінь, біль тривог, сива паморозь […]...
38. ПРИВІТАННЄ З ДОНОМ Ось він плеще, ось він ллється Серед степу!.. Доне, Від братів твоїх далеких Я привіз поклони. Поклоняються до тебе Браттє […]...
39. ВІТРОВІ Вітре буйний, непощадний! Маєш силу ти велику: Через степ, діброви й море Дмеш і крутишся одвіку. Як солому, серед лісу […]...
40. “В цьому морі облич…” В цьому морі облич – сонцем в ньому проглядувати твоє. Між мільйонів зірок – пломеніти мені однією досвітньою серцю зорею. […]...