із повітря в повітря зринають твої птахи як вода у клепсидрі з нічийного ока сну тут кульбаби вінками означують хист […]

0. в їдкім повітрі слів відлунює вода самотній шансоньє порипує в шамоту відвідайте цей храм тут вичавлять роботу і бездоганний […]

Now does our world descend… котиться в нікуди нині жорстокий світ (друзі як вороги; мов перевівся рід) от і уся […]

Ми цілу ніч садили сад, який не розцвіте. Тарас Девдюк один на кручу виходили як листки по одному і біліли […]

по чорних схилах як зоря повзуча острогів календарна суєта зламати хліб немов зламати учня щоб з нонпареля голос вилітав щоб […]

синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати мирόм казали – так і […]

На дачі під Москвою, де я живу, на товстих соснових колодах написано губною помадою, що її взяв у своїх невісток […]

здиміє раптово і напружено в реверанси зношених осель те що перетравлюване душами хлюпотіло й пінилось – усе викришиться білим по […]

ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий […]

нині тебе ще приймає земля на подушках нині піт ще не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]

I… я ніколи жодної речі не вгадував (на віть всесвіту) міг би так не цілком можливо найменший немов найкращий (майже […]

діти миліші ніж дорослі тварини миліші ніж діти кажеш якщо продовжувати в тому ж дусі мусиш дійти висновку що наймиліша […]

так вітражі кохаються – колись вуста закрию виторгую очі і теплий погляд снігу на обочі як мізансцена викотиться вниз так […]

Пам’яті Любові Дручків Пам’яті Любові Дручків це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком де на лобі кайлом поцілунок воскресе […]

це дуплаве свято генералів нині тут забава навпаки голови на плечах догорають ніби розцяцьковані свічки падають посоловілі звізди в келихи […]