ВІГІЛІЇ XL
Ні світла, ані кроків на майдані.
Ніч – наглухо – у володіння власні.
Лише душа, як верховіття в лісі, –
Все глибше й – далі – від тандит щоденних.
Не місяць – еліпс. Крапле белладонна.
Ще мить, – і шкірка зовнішнього лусне.
Позаду – проминальне і облесне.
Єдиний дзвін, що бамка щогодини.
Все видовжилося й позатихало.
І тільки серед обрисів похилих,
На лінії, що ділить світле й темне,
Громаддя слуху – сторожке й невтомне. –
У снах маячить, хоч ніхто не спить
Як голос, віддалі. І нескінченна путь.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)Related posts:
- ЛІНІЇ Лінії поземі, лінії доземі, Лінії прості, лінії криві Сплітаються вічно на Землі, Творять візерунки щораз то нові… Лінії, лінії, лінії… […]...
- Котиться в нікуди Now does our world descend… котиться в нікуди нині жорстокий світ (друзі як вороги; мов перевівся рід) от і уся […]...
- ВІГІЛІЇ XXXVIII Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень. У срібло вхід: шляхів стрімка мережа, […]...
- ВІГІЛІЇ XXXII Вхід? Брама смерти? Світловий пілон? Не обрій, а суцільний – в гніздах – хрускіт. Й ледь – річище і тінь […]...
- ВІГІЛІЇ XXXIX Ніч не рухнеться й, наче в прірву, їде, Без коліщат – у виміри обтічні. Вже безпредметним стало й нелетюче, Зник […]...
- ЛЬВІВСЬКІ ГОЛУБИ Тінь чорна стрімко падає униз – то білий голуб так злітає вгору. Проспект пташиний, сонячний карниз вінчає строгі лінії собору. […]...
- ЗАБУТИ – АЛЕ ЯК? Забути?.. А чому ж являєшся у снах? Чому живеш в моїй уяві? І чом тебе одну у мріях і в […]...
- Нічний краєвид у місті (сонет) Найнезбагненніше – зі звичним – поряд. Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які […]...
- “Як світле сниво, як плавба…” Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої Мені ти є, моя журба. Ні, […]...
- ЗАЙВИНА Зливаються лінії, сходяться плями; твоє віддзеркалення в тебе ввійшло: злилися очима, зійшлися губами, та виявив зайвим щербате крило. У воду […]...
- ЛИСТОПАДОВЕ Бог та Білий і Чорний. Серед столу – вага. Білий – світлеє горне, Чорний – темне верга. Твого духу вага […]...
- ЄДИНЕ Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у […]...
- ГІРСЬКА КАПЛИЦЯ Громаддя скель, гримучі ручаї, Долину облямовують гаї. Стара каплиця на високій кручі, Єднає землю з небом хрест її. Вершини гір […]...
- Я ПЛАЧУ, СЛЬОЗИ ЧЕРЕШНЕВІ Чому пішла я геть від тих Зелених яблунь, груш похилих? Ще гагілковий спів не стих, Чічками грають небосхили… Пішла у […]...
- БІЛЯ МОГИЛИ БОРИСА ТЕНА Високі постаменти, плити, Блиск епітафій, імена… Цей чорний ліс лабрадориту Закрив могилу сумовиту – Відбилась істина земна. Як і життя […]...
- СКАРБИ Збирачу просторів безглуздий, ти все, що бачив, те і брав: від ваготи аж ноги грузли, зір захлинавсь від різних барв. […]...
- ХАЙ ЦЕ БУДЕ МІСЯЦЬ, ТИЖДЕНЬ Хай це буде місяць, тиждень, Хай це буде тільки нині, Щастя варте, щоб умерти За його і в цій хвилині. […]...
- ТЮБІНГЕН З зелених хвиль, із дзеркала садів Встає щоранку мряка, як муслін, З горба гукають вежі до долин, Шумлять черешні – […]...
- “Відлине день без’язикий…” Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А […]...
- “В цьому морі облич…” В цьому морі облич – сонцем в ньому проглядувати твоє. Між мільйонів зірок – пломеніти мені однією досвітньою серцю зорею. […]...
- СТАРИЙ ПОЕТ Колами спогади білі у сіті марив жаских. Заховані в чорному зіллі, в’ються вовчі стежки. Схрещуються на скронях сліди непрощенних ніг. […]...
- НЕПОВТОРНЕ СВЯТО Гарячий день – і враз достигне жито І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий Єдиний день – мого […]...
- “В очах, мов сонце сходить світле…” В очах, мов сонце сходить світле – От-от запалить вії, На грудях вітонька розквітла Бузкова ліловіє. Де декольте – співає […]...
- ПОСВЯТА Володимиру Луціву – великому галичанину у діаспорі, що рідною піснею і бандурою славив Україну в усьому світі. Ви, Маестро, вродились, […]...
- Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...
- СТИХ VII Як гляну в прогалину горя На шлях, що покрився хрестами, То серце стинається жахом І очі заходять сльозами. О горе! […]...
- “За вікном шумить і грає море…” За вікном шумить і грає море, Корабель темніє на причалі. Небо чисте, світле і просторе, На душі – ні смутку, […]...
- В ГОСТЯХ У ПОЕТА Я слухаю: “Єдиний він, баштан – Ще зброя нам на голод і на злидні. День ясний там і вечори погідні, […]...
- ТРАВИ Одживають печальні, сірі – Й безконечно буйна, жива Над усім в голубім безмір’ї Проростає трава. Проростає, насичена кров’ю, Однотонне, забутньо […]...
- В РОКОВИНИ ШЕВЧЕНКА Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає: Чому не вгледів він сонця волі, Чому тепер він не жиє? […]...
- МОНОЛОГ Ми вже собі казали, Господи, усе – в розмовах, що ростуть, мов вишні, що вдихують корінням чорнозем і ділять нас […]...
- БАЛЯДА СИНТЕЗИ Бенкет грози. Громаддя грому Гряде з-під чорної гряди. Так блискавок шорстку солому Вітри скиртують молоді. Так закипають буйні губи Блакитногрішні, […]...
- ШКІЦ ВЕСНИ Гомін, гомін.. Аж у березні – начало. Забалакало травою попід схилами. Закурликало з-під сонця, заячало. Протоптало ті стежини, де ходили […]...
- ЗРАЗКОВИЙ МУЖ З перського гумору Колись мулла у мечеті сказав: – Мусульмани! Хто не мириться з жоною, хай з підлоги встане. Повставали, […]...
- ТАЛЛІНСЬКИЙ МАЯК Стоїть не двісті літ він і не триста. Його вогонь далеко маячить, Він не рівняється до вежі Олевісте – Над […]...
- ВСТАВАННЯ З МЕРТВИХ проростання рук із землі з плачу світла що руками маленької баби сіє павуків у сонну дитину де блакитні риби неба […]...
- ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ Такі доречні, добрі таємниці! Огонь плавцям, недужому – хінін, Піратам – вибух справедливих мін І куля пневматичної рушниці. Під дахом […]...
- БІЧНИЙ ОТВІР (З базарів Страшного Суду) Або Базар на Страшному Суді Через плече завинувшися в ношу (В два вуха сповивальних, в совість-грушу: […]...
- НІЧЛІГ Звізди по небеснім граді – І по одній, і в громаді – Як то любо заснияли, Де жовняри спочивали. Но […]...
- Вітри Азії Колони з базальту. Фасади палаців На перехресті. Й вітри, Які супроводжують кочовиків, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопічні мури, вкриті […]...