Автор: ЗАСЕНКО ПЕТРО

Давно те небо одлетіло, Криниць нема, що нас поїли. І чорний хліб, і сало біле Ми всмак із веснами поїли. […]

Мати гуси продавала в місті на базарі, Йшла у гаморі людському з самотою в парі. Тихо йшла, як час вечірній […]

Вмочає день окрайці теплі В медяний сонячний настій, Чарки налиті тонкостеблі Із дзвоном ставляє на стіл. В людей є знову […]

Дощ одшумів, і спориші понурі Принишкли – настрахалися грози. Кущі жоржин мокрісінькі, мов кури, Обтрушуються стиха від роси. В очеретах […]

Маною, привидами, чарами Мені перейдено путі, А осінь їде кіньми чалими, А в них підкови золоті В дорозі губляться…Захлюпала Ти […]

Петляю, мов тать, між домами, Знаходжу дорогу, як суть, – Я нині зібрався до мами, На серці волошки цвітуть. Гуляє […]

Твоя, мамо, пісня помагає від лиха, Від недужі злої І злої людини. Почую – і в серці моїм відлига Вже […]

Царі Вкраїні викололи очі, Коли вона край битви знемогла. Пішла у світ, як ходять поторочі, Уже ніким – без радості […]

Час крила склав. Вітрів гонитви За яворами хмар не пружать… Коли ні спокою, ні битви, Поет, мов птах, за небом […]