“Я не знаю худшего мучения…”
Я не знаю худшего мучения –
Как не знать мученья никогда.
Только в злейших муках – обновленье,
Лишь за мглой губительной – звезда.
Если бы всегда – одни приятности,
Если б каждый день нам нес цветы,-
Мы б не знали вовсе о превратности,
Мы б не знали сладости мечты.
Мы не поняли бы радости хотения,
Если бы всегда нам отвечали: “Да”.
Я не знаю худшего мученья –
Как не знать мученья никогда.
14 января 1905
Владислав Ходасевич. По бульварам.
Стихотворения 1904-1937 гг.
Из поэтического наследия.
Москва, “Центр-100”, 1996.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Нет, молодость, ты мне была верна…” Нет, молодость, ты мне была верна, Ты не лгала, притворствуя, не льстила, Ты тайной ночью в склеп меня водила И […]...
- “Как совладать с судьбою-дурой?..” Как совладать с судьбою-дурой? Заладила свое – хоть плачь. Сосредоточенный и хмурый, Смычком орудует скрипач. А скрипочка поет и свищет […]...
- Знаю, умру на заре! Знаю, умру на заре! На которой из двух, Вместе с которой из двух – не решить по заказу! Ах, если […]...
- “Я лиха не знаю, не знаю недолі…” Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – […]...
- “Хорошие стихи меня томят…” Хорошие стихи меня томят, Плохие же так милы почему-то: Они души не жалят, не язвят, В них теплота домашнего уюта. […]...
- “Не знаю і сам я, за що так люблю…” Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою? За що так кохаю? І що у […]...
- УНИВЕРСАЛЬНЫЙ ОТВЕТ Мне надоели ноты – много больно пишут что-то. Предлагаю без лишних фраз универсальный ответ – всем зараз. Если нас вояка […]...
- ЗАВЕТ Благодари богов, царевна, За ясность неба, зелень вод, За то, что солнце ежедневно Свой совершает оборот; За то, что тонким […]...
- В СУМЕРКАХ Сумерки снежные. Дали туманные. Крыши гребнями бегут. Краски закатные, розово-странные, Над куполами плывут. Тихо, так тихо, и грустно, и сладостно. […]...
- “Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…” Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині […]...
- “Я могу тебя очень ждать…” Я могу тебя очень ждать, Долго-долго и верно-верно, И ночами могу не спать Год, и два, и всю жизнь, наверно! […]...
- ВОСПОМИНАНИЕ Здесь, у этого колодца, Поднесла ты мне две розы. Я боялся страсти томной – Алых роз твоих не принял. Я […]...
- О, весна без конца и без краю О, весна без конца и без краю – Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя, жизнь! Принимаю! И приветствую […]...
- “Я не знаю, хто ти, звідки ти…” Я не знаю, хто ти, звідки ти, із яких прийшла країв – дні грудневі стануть свідками серед скошених полів. Я […]...
- “Я знаю, розправить крила…” Я знаю, розправить крила Небес голуба фіяла, І буде дзвеніти сила, Як юність моя буяла. І буде п’яніти в щасті […]...
- “Знаю, мій Друже, Ви зобов’язані…” Знаю, мій Друже, ви зобов’язані Пасти далекі череди Розсіяних островів, І робите це запопадливо В домі Ваших знайомих. Напевно в […]...
- “Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною…” Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною, В життя, що мріє тінню беззвіздної ночі, А прецінь серед […]...
- Гость Все как раньше: в окна столовой Бьется мелкий метельный снег, И сама я не стала новой, А ко мне приходил […]...
- ВЕЧЕРОМ СИНИМ Вечерних окон свет жемчужный Застыл, недвижный, на полу, Отбросил к лицам блеск ненужный И в сердце заострил иглу. Мы ограждались […]...
- “Жеманницы былых годов…” Жеманницы былых годов, Читательницы Ричардсона! Я посетил ваш ветхий кров, Взглянув с высокого балкона На дальние луга, на лес, И […]...
- НЕ ЗНАЮ Вернулася весна красна До нас у гостину, Принесла нам від боженька І ружу, й калину; Вернулася й зазуленька, Вернули й […]...
- Я НЕ ЗНАЮ ТОГО, ХТО ПРИВІВ На ворізках колиска під самою стелею – так дід ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав вояк, поранений […]...
- “Нежно-небывалая отрада…” Нежно-небывалая отрада Прикоснулась к моему плечу, И теперь мне ничего не надо, Ни тебя, ни счастья не хочу. Лишь одно […]...
- ЭТО БЫЛО НЕ РАЗ Это было не раз, это будет не раз В нашей битве глухой и упорной: Как всегда, от меня ты теперь […]...
- Я знаю, як кохання зберегти Я знаю, як кохання зберегти, Щоб довго нашi душi зiгрiвало: Своїм життєвим шляхом треба йти, Побачень щоб завжди було замало!...
- Чому тебе не любить влада – знаю Чому тебе не любить влада – знаю, Ти перед нею завинив одним: Ти завжди був i є для них чужим, […]...
- X. “Не знаю, що це за ріка…” Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]...
- ПРОСТЫЕ СЛОВА Как радостно птицей лететь домой, Любовь и нежность тая, И знать, что спросят тебя: “Ты мой?”. И скажут тебе: “Я […]...
- “Я знаю, від чого я гину…” Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху я крові чужої краплину не злижу, як звір, на […]...
- “Любов чи ні – не знаю…” Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – […]...
- “Я не знаю, чому мені сумно…” Я не знаю, чому мені сумно: Наше завтра – це ж сонце і сміх, Перемог оп’яніння безумне, А не сутінь […]...
- “Я был слесарь шестого разряда…” Я был слесарь шестого разряда, Я получки на ветер кидал,- Получал я всегда сколько надо – И плюс премию в […]...
- “Я не знаю…” Я не знаю, що сказати. Може, буде інший раз. Обраних – не обирати, убивати скаче час. Коник б’є копитцем глину, […]...
- “Люблю тебе – не знаю слів…” Люблю тебе – не знаю слів Тієї пісні лісової. Крізь верховини ясенів Сніжини розтають весною. Пташиний виклюнеться спів Із лісовинного […]...
- Я ЗНАЮ: Я ЗАГИНУ У дахів іржавім колоссю Никає місяць кривавий, Удосвіта серп укосить Молоду зів’ялу отаву. Яке ще сонце глибоке. Як виють собаки […]...
- Я знаю правду! Я знаю правду! Все прежние правды – прочь! Не надо людям с людьми на земле бороться! Смотрите: вечер, смотрите: ночь. […]...
- Я ЗНАЮ ПРИЙДЕ ДЕНЬ Я знаю, прийде день, який не буде мати завтра, А всі учора злиються в одне “колись” І вся журба, що […]...
- “Сумного й неминучого – я знаю…” Сумного й неминучого – я знаю – попереду багато. Називаю: страхи, хвороби, смерті, спів цикад у рідній пустці, мимовільні зради, […]...
- “Не знаю, як це почалось…” Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини […]...
- “Люблю я квітку, да котру, не знаю…” Люблю я квітку, да котру, не знаю, Самітно сумую, І зазираю в чарочки пахущі Про душу живую. Квітки вечірнім світом […]...