В СУМЕРКАХ

Related posts:

1. “Как совладать с судьбою-дурой?..” Как совладать с судьбою-дурой? Заладила свое – хоть плачь. Сосредоточенный и хмурый, Смычком орудует скрипач. А скрипочка поет и свищет […]...
2. ВОСПОМИНАНИЕ Здесь, у этого колодца, Поднесла ты мне две розы. Я боялся страсти томной – Алых роз твоих не принял. Я […]...
3. “Я не знаю худшего мучения…” Я не знаю худшего мучения – Как не знать мученья никогда. Только в злейших муках – обновленье, Лишь за мглой […]...
4. “Хорошие стихи меня томят…” Хорошие стихи меня томят, Плохие же так милы почему-то: Они души не жалят, не язвят, В них теплота домашнего уюта. […]...
5. ЗАВЕТ Благодари богов, царевна, За ясность неба, зелень вод, За то, что солнце ежедневно Свой совершает оборот; За то, что тонким […]...
6. “Нет, молодость, ты мне была верна…” Нет, молодость, ты мне была верна, Ты не лгала, притворствуя, не льстила, Ты тайной ночью в склеп меня водила И […]...
7. “Жеманницы былых годов…” Жеманницы былых годов, Читательницы Ричардсона! Я посетил ваш ветхий кров, Взглянув с высокого балкона На дальние луга, на лес, И […]...
8. ВЕЧЕРОМ СИНИМ Вечерних окон свет жемчужный Застыл, недвижный, на полу, Отбросил к лицам блеск ненужный И в сердце заострил иглу. Мы ограждались […]...
9. “Будь со мной прозрачнее и проще…” Будь со мной прозрачнее и проще: у меня осталась ты одна. Дом сожжен и вырублены рощи, где моя туманилась весна, […]...
10. СТАМБУЛ Всплывает берег на заре, летает ветер благовонный. Как бы стоит корабль наш сонный в огромном, круглом янтаре. Кругами влагу бороздя, […]...
11. ОЛЕНЬ Слова – мучительные трубы, гремящие в глухом лесу,- следят, перекликаясь грубо, куда я пламя пронесу. Но что мне лай Дианы […]...
12. РУСАЛКА Пахнуло с восходом огромной луны сладчайшею свежестью в плечи весны. Колеблясь, колдуя в лазури ночной, прозрачное чудо висит над рекой. […]...
13. БЕРЛИНСКАЯ ВЕСНА Нищетою необычной на чужбине дорожу. Утром в ратуше кирпичной за конторкой не сижу. Где я только не шатаюсь в пустоте […]...
14. ВЬЮГА Тень за тенью бежит – не догонит, вдоль по стенке… Лежи, не ворчи. Стонет ветер? И пусть себе стонет. Иль […]...
15. ЛЫЖНЫЙ ПРЫЖОК Для состязаний быстролетных на том белеющем холму вчера был скат на сваях плотных сколочен. Лыжник по нему съезжал со свистом; […]...
16. “Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...
17. Я люблю усталый шелест Я люблю усталый шелест Старых писем, дальних слов… В них есть запах, в них есть прелесть Умирающих цветов. Я люблю […]...
18. Подражаніє Едуарду Сові Посаджу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку, і грушеньку, На вспомин єдиній! Бог дасть, виростуть. Дружина Під древами тими […]...
19. ТИХИЙ ШУМ Когда в приморском городке, средь ночи пасмурной, со скуки окно откроешь, вдалеке прольются шепчущие звуки. Прислушайся и различи шум моря, […]...
20. ПОЕЗІЙКА ПРО СЕБЕ Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз […]...
21. ПОЕТ Олексі Коваленкові О ні, Поет – не гладіатор, Що бавить натовп цирковий! Поет – пророк, Поет – новатор І вільний […]...
22. “І день іде, і ніч іде…” І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? 5 […]...
23. ОЛЕКСАНДР ПРОКОФ’ЄВ Є такий поет в Росії: Сніг мете чи вітер віє, А коли він заспіває Про Заріччя, Ладогу, – Cоловейка чую […]...
24. САМОТА самітний гітарист під пласким небом, який плаче звуками, круглими, як сльози, людина в юрбі, серед поту і жовтих звуків, двоє […]...
25. ФІНАЛ Геніальність душі у спокусливім слові, Гіркота на устах, як прибита підкова – Це реальні штрихи у робітні поета, Коли голос […]...
26. НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА Умер поет! І струни голосні Порвалися, замовкнули навіки. Ми стали сиротами, і, сумні, Ми понесли у серці жаль великий. І […]...
27. ТРАДИЦІЙНИЙ ПОРТРЕТ ПОЕТА Дуже делікатне створіння поет: плаче за кожною своєю сльозою. Ось він всівся під опудалом – спокоєм насолоджується. Надлетіли три горобці, […]...
28. “Бували войни й військовії свари…” Бували войни й військовії свари: Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї Було добра того чимало. Минуло все, та не пропало, Остались […]...
29. МИМОВІЛЬНИЙ ПАРАФРАЗ Поет, не дорожи любовію народной, бо не народ дає тобі чини. Кому потрібен дар твій благородний? На всякий случай оду […]...
30. Как неразгаданная тайна Как неразгаданная тайна, Живая прелесть дышит в ней- Мы смотрим с трепетом тревожным На тихий свет ее очей. Земное ль […]...
31. О, этот Юг, о, эта Ницца! О, этот Юг, о, эта Ницца!.. О, как их блеск меня тревожит! Жизнь, как подстреленная птица, Подняться хочет – и […]...
32. СОЛДАТЫ ГРУППЫ “ЦЕНТР” Солдат всегда здоров, Солдат на все готов,- И пыль, как из ковров, Мы выбиваем из дорог. И не остановиться, И […]...
33. О, как чутко, о, как звонко О, как чутко, о, как звонко Здесь шаги мои звучат! Легкой поступью ребенка Я вхожу в знакомый сад: Слышишь, сказки […]...
34. ЗЕЛЕНЕ ЦАРСТВО Моя музика – з-під пташиного крила, прозора, мов земля влітку, легка, як очі зеленого солов’я, що співає перами а не […]...
35. “Блукав я самітно проміж деревами…” Блукав я самітно проміж деревами З моєю печаллю один І мучивсь гіркими давнішніми снами, Та й знов собі серце вразив. […]...
36. БЛОК У КИЄВІ На кручі Володимирської гірки стояв поет у присмерку зела. Осіння тиша солодко і гірко над ним червоним полум’ям цвіла. Десь […]...
37. “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...
38. Сейчас СЕЙЧАС Как скользки улицы отвратные, Какая стыдь! Как в эти дни невероятные Позорно – жить! Лежим, заплеваны и связаны По […]...
39. “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
40. ІНОМАРКА Все життя творив поет Для свого народу. Й заробив велосипед Мінського заводу В когось “Волга” чи “Москвич”. В нього “іномарка” […]...