VII Елегія Свята Єлисавета Чи ти та свята, що роздає троянди Убогим, для кожного по одній? – Мені дала найкращу […]

вишнева віоля бринить крізь вікно бджолою наливає весь простір медом і давня туга спливає зі струн під склепіння синього вечора […]

Я вишиваю щоночі Маску на карнавал; У намистину кладу Покірне своє зусилля, Пýчок моїх дитя. Щоб тільки раз у житті […]

Святий Микола з Пеньківки, Брат святої Варвари В шальованій хусті з торочками, Не мореплавив до Смирни І не вдіяв жодного […]

Ріка зелена, дощі сріблаві Сіються щедро на дахи, Смугастий берег – цвітиста лава, А за рікою – горбатий схил, Старий, […]

не знаю як прочитати залізний степовий запах скигління чайки багрець неба ось айва б’є поклін землі дрижить струна? тятива? де […]

моя туга колишеться на кучерях моря чайкою лине за вітром на обрії моє гніздо скалічене а дома ніде завжди кличе […]

від мене йде проміння брость і спів чим був би Асгарт без моєї данини? хто ясність вичаровує і тінь? хто […]

читаю у безмежжі моря книгу мудрости за скибами води що каравели оруть кілями нові світи виблискують на сонці самоцвітами не […]

Гине троянда; в тиші вечірній Вітре, не бур їй святочних хвилин! Хай докривавить, сонцеві вірна, Все, що розквітло : мед […]

Ти мусів бути Довбушем, Черствим і рішучим, Що гордо ступає землею, Твердо цілує І пригортає як князь. Ти мусів бути […]

Тут вітер заносить перехрестям доріг, Шкіряними шатрами, засохлою кров’ю, Придушеним зойком, сльозами рос, А сопілка розносить вечорами баляди. Тут на […]

Ще небо, як берлінська синь; Ніхто небесного блавату Не зможе словом змалювати, Ні блиску ранньої роси На білих айстрах, тонко […]

коли тятивою дорога паломництво і танок мандрівник занурює заграву в колодязях хмари у вероніках корінням та польовим димом несе з […]

День вийшов білою чайкою, Сонце впало, застрягши На шпилі базальтовім. Серце лопоче, як голуб на вітрі. Роззуєш будні, зашарієшся хусткою, […]