БЕАТРИСА
Хвилювання знайомі
Хвилювання старі
При таких комічних обставинах
Така несподівана ніч
Ноги мерзли душа палала
Душа розривалась
Сестра Беатриса у теплушці
Два слова ці моє серце пестили
Руки м’яки незнано-рідні
Волосся шовк
Огневість доторків
Ласкаві-ласкаві слова злітали
На дні
Тій що зникла так хутко
Яка почувала в собі частину мого сонця
Її еманацію збережу я.
XII. 1917. Кибинці
__________________________________
Сестра Беатриса – героїня одноіменної драми бельгійського письменника М. Метерлінка.
(3 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- ОБЕЗЖЕНЩЕННА ПУСТЕЛЯ Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції пустки І пригадалася вона Забилось серце хутко-хутко Згадались тіні теплий присмерк […]...
- МОЄ ПІДНЕСЕННЯ Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як […]...
- ОСІННЄ Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за […]...
- ЗАПИТАННЯ Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться […]...
- “О, хутори…” О, хутори, Пронизані полинною печаллю, У згустках золотих і синіх вечорів, Хто вип’є сон і сум ваш давній І вийде […]...
- “Добро, у кого є господа…” Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добрая. Добра, Добра такого таки зроду У […]...
- НЕЗАБУТНЄ Щемливим спогадом вернусь До батьківської хати. Там сад до ганку пригорувсь, Живі ще батько-мати. Там груша при вікні стара І […]...
- З циклу “ОСІННЯ РАНА” (1915-1916)ПАСТЕЛЬ Блакитні бухти береги І смілість падаючих скель – Як простяглася навкруги Ця моря синього пастель. Хтось плями легко розкладав Рукою […]...
- “Стоїть у ружах золота колиска…” Стоїть у ружах золота колиска. Блакитні вії хата підніма. Світ незбагненний здалеку і зблизька. Початок є. А слова ще нема. […]...
- АСФАЛЬТ Спека не можна дихать Давить горло асфальт Все те ж стареньке лихо Охрим мій альт І я загубив упевненість Я […]...
- ЛИБІДЬ мої брати – боривітри а я лебідка сестра – галіонська статуя на кілі ковчега сестра – біле диво полянське зародили […]...
- “Ни слова о любви! Но я о ней ни слова…” Ни слова о любви! Но я о ней ни слова, не водятся давно в гортани соловьи. Там пламя посреди пустого […]...
- МЕЛЬНИКИ Я всю надію мав на Мельники, Коли в цей край пішов у депутати. Вони ж – на мене очі, як […]...
- ПОЕЗІЙКА РОЗЧАРУВАННЯ Я розчаровуюсь у своєму смичку. І потім – мені бракує трілер. Я опізнивсь і конаю в своєму кутку, Я конаю […]...
- ОСІНЬ Така самотність у білій пустелі постелі, де понад нами стелою стеляться міражі. Господи, які в тебе очі стали пастельні і […]...
- Я Я – це поривання Навмання сміливе, Вічне хвилювання, Як жага, бурхливе… Я – сумне ридання, Щире і журливе, Я – […]...
- ТАЙФУН Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру* Понесло на долину хору Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я Чорними […]...
- МІСТО Осте сте бі бо бу візники – люди трамваї – люди автомобілібілі бігорух рухобіги рухливобіги berceus* кару селі елі лілі […]...
- “Повний місяць за вікнами хати…” Повний місяць за вікнами хати, Прокидаюсь – і лячно мені. Темні тіні на білій стіні, Придивляюсь: сестра моя й мати! […]...
- ДУША БЕРЕЗИ Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям […]...
- ПРОТОКА БЕРІНГА Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – […]...
- ВІДХИЛИЛИСЬ ДВЕРІ Відхилились двері в невідоме, Щілиною вузькою промінь віри Освічує щоденності сіризну, Довкруги пітьма, темрява зневіри, Душа забрила на життя мілизну, […]...
- ТРАМП + В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, Як на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стільки вигуків […]...
- ВИДІННЄ І Я згадую той день і час благословенний, Як дух твій молодий мене з землі підняв І побут хуторний, захмарений, […]...
- НАД РЕЙДОМ Бухта зачовнена й жвава. Катери воду січуть. Чуть Як стогнуть сирени і давлять. Шумують гвинти у вирах. Бухта ворушиться прудко. […]...
- ТЕРЕН С. Гуляєву На скелі безмовній я Внизу маневрує потяг. Між гір зміїться колія. Нагнулась з неба високостість. Затока спить, зморщивши […]...
- ПІСНЯ. “Мене забудь, моя дівчино!…” Мене забудь, моя дівчино! Спокійно жий, щаслива будь, Цвіти хоть рожой, хоть калиной, – Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь […]...
- ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІЙ ГОРА ЖОВТИХ ЛІЛІЙ Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з […]...
- ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль. Свічки горіли кволо. Старий співак співав, як пелікан, проціджуючи музику крізь воло. […]...
- В ТЕАТР Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу з колегою Ах я буду цілий вечір уявляти […]...
- МУЗА Музо, безхитросна, проста дівчино стидлива, Вбога селяночко, співом та сміхом щаслива! Ти до мене, сироти, як сестра, пригорнулась, На починаннє […]...
- Сестрі Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: “Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі?” І сниться сон мені: […]...
- ШЕВЧЕНКО (Заклекотало десь у горлі…) Заклекотало десь у горлі Клубком із крони і зо сліз – І крила, що були униз, Розкинулися, яко орлі… “Нізащо […]...
- ДУША ЦЕРКОВЦІ Душа старої церковці Ходить між буками, Гребе на горбі, на згарищі, Чи не лишилося щось З мосяжних хрестів, Якийсь уламок […]...
- “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. […]...
- ДАВНЯ КАЗКА ( II ) Літнім вечором пізненько Сам поет сидів в хатині, Так од ранку цілу днину Він просидів в самотині. Тож сидів поет […]...
- ПОЕЗІЙКА ПРО СЕБЕ Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз […]...
- МОРЕ Я сьогодні був коло моря Купався й почуваю що прохолонув. От не хватало ще горя – А чому ж здорові […]...
- НА МОГИЛІ РОЗАЛІЇ Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії […]...
- ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...