Автор: ПІДПАЛИЙ ВОЛОДИМИР

Струни зрячі, вічні струни Ти торкнеш рукою – Попливе вкраїнська пісня Та й Дніпром-рікою. Хвиля пісні – вища й краща, […]

Що вулиці… На вулицях – що?.. В лампах денного світла сліпну, немов сова. Дядьком із коромислом залізним пройшов, погойдуючи вогнями-відрами, […]

Перший день – не найпершим був. Тільки це запізно уже… Після слів, після гроз, після бур Підраховуймо жертви жертв. Щоб […]

Між бутафорій, павутиння, пилу неслава й слава в мирі ужились, сховавши за оздобу, як могилу, те, що сміялось-плакало колись. А […]

Хата у саду. Чистий двір. М а т и й н е в і с т к а пораються у […]

Із космоери в нашу еру Драчів Пегас вогнем ірже, на ще не списанім папері баладний стрій шикує вже… 1973, липень

Там снігу ще й снігу на цілий світ, де гуси летіли-летіли – і впали. Там подих Ваш перший і перший […]

Хмари низько пливуть. Обережно, ялини, не жартуйте: вершини – мов гострі ножі… Як в диму, погубилися гори й долини, поїзди […]

Світ весь загинув… Боюсь і сміюсь, бо горе тим, що, знаючи про горе, його солодким щастям нарекли і віхою позначили: […]

Ет, ну що й говорити – дива: з дива пива ждати дарма – тьмою тьменною сунуть слова, а між ними […]

Ти йшов до мене з глибини віків, виносячи з катівень чорні рани, і підлий морок в закутках тремтів, і падали […]

Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]

Повечоріло вмить… На сході зірка зійшла блакитно-біла… Диво див!.. Шмигне на белебені вітер зрідка, мороз над комином посріблить дим… Як […]

Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]

Упали в сиве жито увечері цвіркуни і заходилися хором тягати смички вони… І так уже ж грають, кляті, немов не […]