ВЕСНЯНИЙ ВОКЗАЛ
Нічний вокзал беріг тепло весняне,
за вікнами лиш вітер шепотів.
Осяяні безсонними вогнями,
дрімали пасажири в забутті.
І враз під склом високого склепіння,
у плетиві думок, чекань і снів
горластий півень солодко запіяв,
знемігши в клітці кошика тісній.
Запіяв півень хвацько і заклично,
дзвінке відлуння хлинуло у зал –
і проясніли заспані обличчя,
і загримів розбужений вокзал.
Пливла земля нечутно між світами,
і дихала з безмежності сади.
З далекого, пахучого світання
до станцій поспішали поїзди.
(3 votes, average: 4,67 out of 5)Related posts:
- “Життя – як вокзал…” Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. Поцілунки і рани, клунки і чемодани, слова і фрази – все разом. […]...
- ВОКЗАЛ Вокзал, несгораемый ящик Разлук моих, встреч и разлук, Испытанный друг и указчик, Начать – не исчислить заслуг. Бывало, вся жизнь […]...
- “На хвилину забіжу туди…” На хвилину забіжу туди, Де стоять задумані сади. Скаже мама: “Сину, підожди…” Але вже гуркочуть поїзди. Вийду я із поля […]...
- ОСІННІЙ ВИХОР Осінній вихор так жалісно грає, Заводить, стогне, шумить за вікном, Мов окаянних, скимить, завиває, Б’ється під вікнами чорним крилом… Душе […]...
- ВОКЗАЛ отут ми прагнемо сісти в потрібний поїзд слідуючи за дороговказами поспішаємо крізь тісні коридори між клунками й валізами нам ніколи […]...
- ВЕСНЯНИЙ ДОЩ Хай буде дощ! Хай води щедрі Напоять землю! Хай Ай-Петрі Ще хмар підкине з трону кам’яного! Всміхнеться сонце після того […]...
- “Молодий весняний грім…” Молодий весняний грім, Синє його рокотання Збуджує в серці моїм Тужливе чекання, Коли вже знедолений люд, Зачувши весняні грози, Не […]...
- “Весняний день. Вологий вітер. Хмари…” Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. […]...
- “Знаю добре: прийде день весняний…” Знаю добре: прийде день весняний І дуби в зелених стануть шатах, І сміятись буде сонце в росах: Прийде він, твій […]...
- “відуміння мовчати позначується мовчанням…” відуміння мовчати позначується мовчанням. від чаїного крику у небі туга борозна. ти покинув крізь землю свій тихий нічний почаїв і […]...
- СТАРОВИННИЙ ВАЛЬС Падає листя, падає, В золото світ убравсь. Хто там кого там згадує? Давня платівка. Вальс. Котяться хвилі. Колами. Скільки ж […]...
- ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
- Рушник півень чорний червоне гроно клює і півневі тому солодко-солодко а півень червоний чорне гроно клює і півневі тому гірко-гірко...
- НОГА ЗНАХОДИТЬСЯ В ЧЕРЕВИКУ У тісній, постійній ночі зі шкіри, знаходиться, бліда, як схема ноги, що колись буде, чи рентгенівський знімок такої, що вже […]...
- ХРАМ ЛУНГШАНА На храмі Дракона священствує півень, в обладу забравши покрівлі огром, і гребінь червоний, що хмарам урівень, палає застигло над чорним […]...
- XX. “Сьогодні…” Сьогодні, як гора чорна моя душа! Немов зі сну, не досягає твоїх вух мій голос! Лежу у тісній домовині, збитій […]...
- “Відлуння дзеркала” відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього […]...
- А ВІДГАДАЙТЕ-НО: ЩО Я ТАКЕ? Загадка А відгадайте-но: що я таке? Всі хочуть, як народиться дитина, щоб я було красиве і дзвінке, бо носить все […]...
- БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ КОЛА рослини переховують докази підкинутих вирієм хлопче – Боже мій – хворі на діагноз пригублюють хрестоцвітні накрохмалені пелюстки постелі які губи […]...
- ТАНА-ПОЛУМ’Я ТАНА-ПОЛУМ’Я ВОДИ – ТРИЛИКА: ОБЛИЧЧЯ НАД КОРЕНЕМ – ОБЛИЧЧЯ НАД МОЛОКОМ – ОБЛИЧЧЯ В МЕНІ Трипілля безмежного мозку (хрящами межа […]...
- “Початок вірша і кінець Дніпра…” Початок вірша і кінець Дніпра, – Все має на землі кінці й початки. Бува, в природі настає пора: Жило… А […]...
- ПРОВЕСНА Вихрує десь хурделиця лиха. Та вже стернею й талим снігом пахне – То дужий вітер з-над лиманів тягне Й грудьми […]...
- “І небо невмите, і заспані хвилі…” І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго […]...
- ПРИСЯГА Буяйте цвітом, степові широти! Дзвени світами, славо козаків! Клянуся серцем, на віки віків Мене в бою нікому не збороти. Клянусь […]...
- ВЕЧІРНЄ Заходить червона писанка, Боровики ховаються під кресані, Нечутно по чатинню Рись іде на чати. Цимбали потоків побренькують, Повиринали привиди з […]...
- У ГОЛОСІЄВІ Надходить вечір, повний таємниць, І ліс при світлі молодих зірниць Стоїть, мов лірник сивий, над рікою. Пливе повільно листя за […]...
- МАРІЙКА І В вечірню, химерну годину, Як обрій гине в імлі, Не раз без руху застигну, І тужно стане мені. Згадаю […]...
- “Не в моднім якомусь платті…” Не в моднім якомусь платті – Веселе, дзвінке на ймення, В сестринськім білім халаті Приходить моє натхнення. За всім воно […]...
- ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
- “І знову надходить весна…” І знову надходить весна, І ріки з-під льоду скресають. Заклично цвіте далина, І з вирію птиці вертають. Летять вони вдень […]...
- “Відшумлять ювілеї…” Відшумлять ювілеї, Спаде словесна піна І залишиться чиста вода літератури, як джерельна опісля повені. І заглянеш туди, і побачиш у […]...
- ТІНЬ БЛИСКАВКИ Сяйнула у небесному огромі і зачаїлась блискавка крива. Настала тиша. Але враз од грому здригнулася зволожена трава. Гримить! Над вами […]...
- ВОТ КАКОЙ РАССЕЯННЫЙ Жил человек рассеянный На улице Бассейной. Сел он утром на кровать, Стал рубашку надевать, В рукава просунул руки – Оказалось, […]...
- МАРУСЯ БОГУСЛАВКА з очисної покути билиною мене співають рятувати життя це – добре вмирати щоб не скривдити ні тотема ні людини ні […]...
- “Гадав собі: забудешся мені “ Гадав собі: забудешся мені – Хай тільки згаснуть літа пломені! Підуть дощі садами сновигати й навчать мене, як жить і […]...
- ПЕРВІСНИЙ СВІТ Я славлю мить самотності, коли ти за межею міста гомінкого, коли черешні ще не одцвіли, коли ти сам-один. Ніде нікого. […]...
- КОСАРІ Мій тато вів косу, як бог, в осотищі густому. Косив на лузі він за двох, долаючи утому. Із дядьком Федором […]...
- “У мандрах на вірний ціпок…” У мандрах на вірний ціпок Спираючись, я й постарію. Світами карбуючи крок, Свій костур проношу – як мрію! Київський музей, […]...
- “Ромашко моя вечорова…” Ромашко моя вечорова, не хмарся, усе промине. Зажура твоя чорноброва гнітить і чарує мене. На серці і легко і важко […]...
- “І ніч. І сад осінній…” І ніч. І сад осінній. І тиші дозрівання. І шелести у сіні. І пізнє сподівання. Нараз – відлуння сміху Заграло […]...