Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БІЛИЙ ВІТЕР

Сивію, брате мій, сивію,
і сам не знаю, що зі мною…
У білий вітер, у завію
лечу, пірнаю з головою.

Чи це холодний сніг нахлинув,
чи світ вишневий у розмаї,
чи завірюха тополина –
не знаю, брате мій, не знаю.

Не знаю, що це так біліє
і так безжально сліпить очі.
Перед очима білі змії
крильми колючими тріпочуть.

Щось так неждано заболіло
над золотими берегами.
Закружеляли заметілі
і в серці випали снігами.

Та як же цвіт я приморозив?
Нічого я не розумію…
Стоїть веселка при дорозі.
Сади цвітуть.
А я сивію.

Сивію, брате мій, сивію…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

БІЛИЙ ВІТЕР - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО