Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Долини падають, і туляться до ніг…”

Долини падають і туляться до ніг,
Звивають завої, відсахуючись, гори.
Наш пружний крок тверда земля доріг
Стрічає стогоном покори.

Чи ж не підіб’єм, не зірвемо ми
І обрій цей, і хмари ці рожеві?!
І вогкий вітер дужими грудьми
Співає на моїм мечеві.

ІЗ ЦИКЛУ “БРОНЗА” (1932)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 3,75 out of 5)

“Долини падають, і туляться до ніг…” - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ