“Червінні дні грибного духу…”
Червінні дні грибного духу
поволі скресли, без знаку,
торкнувшись легко тільки слуху
летючим шерхотом в листку.
З глибоких нуртовинь небесних
чи, може, з пам’яті – ураз
летке “курли” чомусь воскресло,
не розтривожуючи нас.
Ми вільно з хрупотом косили
студну осінню оболонь
й капусту вергали щосили,
що все просилась до долонь.
Ну що тут? Пахолодь, не більше,
терпкавий запах шелюжин.
І ніж, що ходить тим хутчіше,
чим менше білих головин.
І все улесливіше слався
широкий дим по низині,
і непомітно проминався
вогонь високий в далині.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
- “Ходить вітер…” Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]...
- “А літо сліпо спішило в осінь…” “…Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле”. М. Вінграновський А літо сліпо спішило в осінь, Аж спотикаючись об […]...
- “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
- “Під рябими кущами вухатими…” Під рябими кущами вухатими, Де стерня босі ноги коле, – Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле. 1964...
- “Я в пазуху зайду тайком…” Я в пазуху зайду тайком, Неначе злодій до комори. Там пахнуть груди молоком, Між травами гуцульські гори. Нічого більше там […]...
- ДИПТИХ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ 1. Біля хворого С. Мержинського Тане кружальце обличчя… Хай собі ходить, хто ходить боком попід дверима. Дух вогню однокрилий борсається […]...
- АТЛАНТИ ВІКІВ Підняли ми червоне крило, обнялися міцніше. Більшовицьке пагіння росло – і ставало нас більше. Ми летіли під хмари папах, але […]...
- ПРОВИНА Ми провинились, боже; ми – в болото насіння кинули. Воно ж-росте: так плавно вгору тане і цвіте, мов протилежність свічки. […]...
- ДИСКУСІЯ З ПОЕТОМ як передати запах в поезії… це мабуть надто складно але для того щоб вірш справді пахнув і рима і ритм […]...
- “А знаєш, від нас у Карпати…” А знаєш, від нас у Карпати Година – не більше їзди. І діти, русяві й кирпаті, У мене ростуть, як […]...
- ОСІННІЙ ВІЛЬШАНСЬКИЙ КРАЄВИД Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили на води, на гілля гінке, збезважене таке, легке. […]...
- У ЛУЗІ Росою поглиблена пахолодь м’яти, високий туман поснував береги, де мнуть живокіст безшелесні лошата, роздмухані в лет – з молодої снаги. […]...
- ПОЕТІВ РАНОК Золотіє місто по верхах, Вікнами вилискує до сонця, Голуби веселі по дахах Скльовують в льодовій кірці стронцій. Унизу ще віє […]...
- Ніч Згасла свічка в моїй голові – хтось там ходить навпомацки. Зазирніть мені в очі, скажіть мені, хто там ходить, я […]...
- ПИСАНІ КАХЛІ 1. СВИСТУЛЬКА На базарі в Кутах Продають глиняні свистульки. Пустуни дмуть у пищик На заді огрядної газдині, А вона випинає […]...
- “Із-за гаю сонце сходить…” Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і […]...
- Уривки з “БУМБА” Бумба тримає небо в зубах, І мисливці не бачать тигра. Бумба тримає ріку за вухом, І бізони не знаходять водоймищ. […]...
- На ліктях вже не мозолі на ліктях вже не мозолі на ліктях п’яти на золотисто-жовтім тлі зринаєш п’ятим у першого в блідій руці курмей зов’ялий […]...
- ЗАПАСИ ПАМ’ЯТІ втечі – в промисел викид просто санна дорога між стін завжди в трупах зірок Твої іскри стають квітами звідки запах […]...
- “Білого гриба запах сниться – тулиш до листя…” Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. […]...
- ФИЛОСОФЫ, ПЬЯНЫЙ И ТРЕЗВЫЙ П ь я н ы й Сосед! на свете все пустое: Богатство, слава и чины. А если за добро прямое […]...
- “Все більше на землі поетів…” Все більше на землі поетів, вірніше – тих, що вміють римувати. У джунглях слів поставили тенета, але схопити здобич ранувато. […]...
- НА ВОДІ Виводить місяць сині тіні на шир, торовану удаль, а довкіл тебе білопінно ласкавиться лунка вода. Присвячуєш живкому плину свою тривогу […]...
- “Світе мій! Хмарки легкі, як з вати…” Світе мій! Хмарки легкі, як з вати, В небі – сонце, у цвіту – земля. Тільки б жити!.. Та гримлять […]...
- ПІСНЯ ПРО ПІВНЯ Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір’ям широким, мов по зеленій долоні. Косу тримає на крилах, косу веселу […]...
- “Ходить по місту жінка…” Ходить по місту жінка, оббираючи із себе прилипаючі погляди, як осіннє легке павутиння. Ходить по місту, як обснована – в […]...
- 6. З’ява шоста: “Діалог двох невідомих” Крик: Господи, я голий, як часник; був ще вчора краплею вологи: нині ж мій заляканий язик прирекли казати щось вагоме. […]...
- СТЕЖКИ Спускалося сонечко на зелену гору, Протягнувся туман по синьому морю; А по зеленій луці молодець блукає, Смутний походжає, пісеньку співає: […]...
- ПЕРСПЕКТИВА Як прорватись в депутати? Не один про це гадає. Є задумка і в Кіндрата З нею він встає й лягає. […]...
- НАВІЩО ЖИТИ? В країні людожерів, де Матвій- Апостол мав звіщати слово Боже, Живеш, і палахкоче розум твій – З таким життям змиритися […]...
- “В Холодній Балці ніч відьмяча…” В Холодній Балці ніч відьмяча, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці […]...
- “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де […]...
- СОНЦЕ І СЕРЦЕ Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та […]...
- ТРІПОЧЕ ЛИПА КРАЙ ВІКНА Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? Павло Тичина То день сміявсь, то дощик хлипав, То вітер шастав […]...
- З КАСАРНІ Ходить смуток по темній касарні, Тихо ходить попід сірі стіни. За ним світло збитої ліхтарні Снує довгі чудернацькі тіні. У […]...
- СХРЕЩЕННЯ Об хмару хмара, мов об дошку дошка, ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. […]...
- Ребенок учится ходить Ребенок учится ходить, Ему нужна рука. Ребенок учится писать, Рука ему нужна. Бегут минуты и часы, Мы стрелки подведем. И […]...
- * * * (Анатолієві Дністровому) Майже люблю ці ночі. Не довші – більші. Ця нагота зветься чомусь – листопад. Діти моїх ровесників пишуть вірші, випірнувши […]...
- “Я більше не плачу… Я муку свою…” Я більше не плачу… Я муку свою В кайдани навік закую: Народ мій закутий в кайдани, Горять його рани… Душу […]...