“За містом – луки…”
За містом – луки,
За ними – ліс.
За лісом – хата,
В якій я ріс.
У хаті вікна
На битий шлях.
Поля над шляхом
У пшеницях.
Над пшеницями –
Туман та синь.
А я єдиний
У мами син.
За місто вийду,
Погляну вдаль,
Огорне душу
Легка печаль.
Синіють луки,
За ними – ліс.
За лісом хата,
В якій я ріс.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- СОН Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її […]...
- “Спорожніла хата…” Спорожніла хата – Мама із татом На галицький цвинтар переселились. І в трьох кімнатах ще не прибратих Наша скорбота, печаль […]...
- “Через луки й урвища, через переліг…” Через луки й урвища, через переліг, Ех, пущу я коника – свій зухвалий сміх, Золотая гривонька аж на небокрай. Погуляй, […]...
- “Щоразу ловили її…” Щоразу ловили її, чотирнадцятилітню, під лісом – хай не тікає на село до мами мужня жона! Може б, не спіймали, […]...
- РОДНАЯ КАРТИНА Стаи птиц. Дороги лента. Повалившийся плетень. С отуманенного неба Грустно смотрит тусклый день, Ряд берез, и вид унылый Придорожного столба. […]...
- “А та хата…” А та хата – Хата на канатах; I таланило, коли на латi Будь-де летите… Ледь дуб У гiллi – гу!.. […]...
- “Спорожнілі пляжі…” Спорожнілі пляжі, Посмутніла даль. Вицвілі пейзажі І легка печаль. Море сумовито День і ніч шумить. Проминуло літо Як єдина мить....
- “Став під вечір я тихий як став…” Став під вечір я тихий як став… Став для мене все вищим, все вищим Той балкон, під яким я стояв. […]...
- ПОЕМА ПРО ВІТРИНИ Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза […]...
- “Попрощаймося сьогодні з містом…” Попрощаймося сьогодні з містом, хай воно повільно осідає споминами і росте в душі пахучим тістом нам зажурою утомленим. Залишім дітей, […]...
- “Потужний…” Потужний, мало не ураганний вітер – над лісом будинків цілу ніч стугонів за вікном. І вранці місто – як ліс […]...
- У МАТЕРІ, ПРИЇХАВШИ З МІСТА Ні, не можу спати, Ніч – як океан. Білі стіни хати Світяться в туман. Вийду в сад, пройдуся: Роси, спориші. […]...
- “В готель столичний із бетону й скла…” В готель столичний із бетону й скла Несмілою і тихою ходою Ввійшла приїжджа жінка із села І запах поля принесла […]...
- “Стояла над містом важка і задушлива спека…” Стояла над містом важка і задушлива спека, Пашіло каміння, неначе розпечені кахлі, І, раптом, запахло грозою здалека, Так сівжо намоклі […]...
- “Сади цвітуть під небесами…” Сади цвітуть під небесами, Сади цвітуть. Печаль і сміх в очах у мами, Сади цвітуть. Приїду, сяду на причілку, Назавтра […]...
- “В саду засніжене гілля…” В саду засніжене гілля, І світло у вікні. За садом – стежка у поля По білій цілині. І тільки віти […]...
- “Як давно я в мами не бував…” Як давно я в мами не бував, Не стояв над синьою водою, Не бродив серед високих трав, Босих ніг не […]...
- “Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]...
- “Струнка, повітряно-легка…” Струнка, повітряно-легка, Немовби зіткана з блакиті, – Мені ти стрілася така В далекім світі, юнім літі. Таку тебе запам’ятав, Таку […]...
- ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
- ХУСТКИ НА ПОДІЛЬСЬКОМУ ПОЛІ Це вічне: куди не погляну – мережиться обрій хисткий. Вічочком пливуть над полями строкаті жіночі хустки. Це вічне: від поля […]...
- “Відколи не стало мами…” Відколи не стало мами, Я часто дивлюсь ночами У місячне сиве небо, Що манить мене до себе Пульсуючими зірками, І […]...
- МАТЕРИНЕ ПОЛЕ Як ходив степами Я, малий, до мами, – Не було у світі веселіш ходи. З повоєнним болем – Перекотиполем – […]...
- “Чогось так банно… На душу впала…” Чогось так банно… На душу впала Безмежна скатерть тоски і смути, І серце багне в тиші заснути, Як скорбна пісня, […]...
- БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в […]...
- “Мамині руки шорсткі…” Мамині руки шорсткі, Як листя картопляні, Мамине в зморшках лице, мов листок картопляний… Радість у нас – зацвітає у мами […]...
- “Зійде зоря у вишині…” Зійде зоря у вишині, Засяє яснооко. І одинокому мені Не буде одиноко. На ту зорю погляну я, Гіркі згадаю втрати: […]...
- ЖИТТЯ НА МІСІСІПІ Марк Твен Безвусі бороди, штани картаті, Глибока, бистра і мутна ріка І лоцманів фантазія легка Про чудеса на кожнім “перекаті”. […]...
- МІСТО (триптих) Пам’яті Василя Курилика І Ти останешся чужим мені навіки Многолюдне місто стоязике, У якій країні ти не будеш, Мого серця […]...
- НА СВЯТО ДО МАМИ Петляю, мов тать, між домами, Знаходжу дорогу, як суть, – Я нині зібрався до мами, На серці волошки цвітуть. Гуляє […]...
- “Все залишилось як було…” Все залишилось як було, У хаті й коло хати. Здається, всім смертям на зло Живуть сестра і мати. У шафі […]...
- МЕЖА Обцілую тебе очима, Ніжним поглядом обів’ю. Поміж нами – межа незрима, На якій все життя стою. І несила її здолати, […]...
- “Мені щось тоскно серце тисне…” Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде […]...
- “От і упали сніги…” От і упали сніги, От і настали морози, От і бракує снаги Ждати на кращі прогнози. Холодно. Тоскно. Зима. Вітер […]...
- ЄДИНЕ Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у […]...
- МІСТО Місто вечірнє моє розправляє натруджені плечі, а розгойданий вечір на рожевій, тонкій парусині опускається в білі двори. Місто моє не […]...
- ПОВЕРНЕННЯ А хата крейдою біліла І осипалась, ніби мак. Та хата знов мені боліла, Немов не хата, а тюрма. Їй все […]...
- “Портрет жіночий на стіні…” Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними […]...
- СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...
- “Церква святої Ірини…” Церква святої Ірини криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим […]...