Вирують весняні струмки, Курличуть ключі журавлині. Просвітлені сонцем хмарки На землю розсипали тіні. На обрії встали ліси, Занурені в небо […]

Ласкава хвиля Адріатики, І даль, повита у міраж. Щось од сліпучої романтики Таїть приморский антураж. Уранці встанеш – море міниться, […]

Батько рідко співав, говорив небагато, Спочивав од роботи хіба що на свято. Ми нелегко жили, часом хліба не мали, Та […]

Серед істин, в сутності мінливих, Час одну міняти не посмів: Не буває квітів некрасивих, А жінок негарних – поготів.

Пахнуть полинно билини, Витік іржею із глини Князя Хрестителя меч. Плаває сонце в тумані, Вічність сховала в кургані Голови наших […]

Кук, у сяйві слави Магеллана Що ж це ти надумав? Схаменись! У віки минулі подивись: Неповторна слава Магеллана. Був Колумб. […]

Що вдієш: світ аристократизовується. Сидячи за кермом “Мерседеса”, Не хочемо згадувати про воза. Ми стаємо аристократами. Не здивуюся, коли довідаюсь, […]

Пройшла гроза і землю освіжила, Повеселіли і дерева, й квіти. А яблуню, що буря повалила, Уже не воскресити. Була – […]

Серед ночі, над степом, при місяці Хмарка хмарці клялася у вірності. Наближалися, віддалялися, Недосяжними залишалися. Так вони і за обрій […]

Ні, не можу спати, Ніч – як океан. Білі стіни хати Світяться в туман. Вийду в сад, пройдуся: Роси, спориші. […]

Привели. Наказали копати. Автомати на взвод узяли. Він копав. І мовчали солдати. І сади у долині цвіли. Зупинили: доволі, не […]

Не зрозуміло чому, зовсім не зрозуміло чому, не зрозуміло, чому поети повинні бути солдатами, адже гармати не віщують побачень. Не […]

Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]

Трава із вітром гомонить, А річка з берегами. До квітки квітка лебедить І лине пелюстками. Цвіте і міниться блакить Під […]

Щодень по-іншому мені Світає небо у вікні, Долини, схили, косороги Такі ж і не такі, як вчора. І як завжди, […]